Юрій Сорока - Крос у небуття

Здесь есть возможность читать онлайн «Юрій Сорока - Крос у небуття» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2021, ISBN: 2021, Жанр: Полицейский детектив, Детектив, foreign_detective, Криминальный детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Крос у небуття: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Крос у небуття»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

…Кам’янець-Подільський, середина 90-х років минулого століття. Старовинне місто над Смотричем стало ареною кривавих розбірок між представниками місцевого криміналітету. Під час однієї з таких розбірок автомобіль летить у безодню, несучи у собі страшний вантаж – три трупи. Саме ця подія стає відправним пунктом сповненої драматизму гонитви оперативника Андрія Соколовського за озвірілими від крові та безкарності бандитами. Сповнений несподіваних поворотів сюжет, сумні українські реалії 1990-х та одвічна боротьба добра і зла очікують читача на сторінках роману, який заснований на реальних подіях.
«Крос у небуття» у конкурсі «Коронація слова» 2020 року виборов відзнаку «Золотий пістоль» від А. Кокотюхи, диплом фіналіста і 4 місце в загальному заліку.

Крос у небуття — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Крос у небуття», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Село Колибаївка Кам’янець-Подільського району

Віталій Потапчик, більше відомий у Кам’янці-Подільському і його околицях на прізвисько Потап, палив, збиваючи попіл у відчинене вікно пошарпаного «Мерса». Він відверто нервував. Раніше, доки не стемніло, його дратували перехожі. Хуторяни витріщались на незнайомі автомобілі під похиленим і давно нефарбованим парканом однієї з хатинок їхнього невеликого селища. Тепер, коли село вклалося спати, Потапа дратували напівп’яні розсуди Балабона, що їх він змушений був слухати кілька годин поспіль. Останній отримав своє «поганяло» через вміння без упину теревенити протягом до чорта довгого часу – табірна звичка. Той факт, що його ніхто не слухає, зупинити Балабона не міг. А тепер підливав масла в огонь Морда. Він разом з іншими допався до ящика шампанського, знайденого у будинку, тож жваво підтримував почату Балабоном розмову. Суть діалогу зводилась до філософського висновку: «Всі баби суки і їх потрібно пресувати». Потап ненавидів себе за те, що не встиг припинити пиятики раніше, але розумів: тепер вдіяти з цим нічого не можливо. Втім, заспокоював він себе, Морда і Балабон не зовсім п’яні й зможуть виконати свої обов’язки. Як і Софрон з Буньою та Біляшем, котрі сиділи у хаті, очікуючи хазяїв.

Потап вкотре подумки зважив на шальках терезів необхідність проведення операції. Операціями він іменував заходи, під час яких виникала необхідність фізичного, а можливо й збройного впливу на опонентів. А у тому, що такий вплив знадобиться зараз, сумнівів не було.

Ці четверо бакланів надто багато на себе брали. Навіть більше – вони почувалися на землі Потапа як на власній. Нахабно підім’яли під себе чотири комерційних кіоски неподалік ринку, автостоянку на околицях, почали отримувати з комерсів, не питаючи дозволу Потапа. Вибачити такого поводження з власною персоною Потап просто не мав права. І не тому, що прибуток з кіосків і дрібної автостоянки був для нього значною сумою. Зовсім ні. Значно важливіший авторитет, котрий міг похитнутися після такого «нешляхетного» з Потапом поводження. А далі що? Лоха вчать. Якщо розвели одні, зможуть інші. Он хоча б Софрон. Під Потапом ходить лише кілька місяців, а крила розпускати почав як тертий урка. Таким тільки покажи слабину, одразу з’їдять. І не скривляться. Чим більше Потап думав про це, тим більше впевнювався, що прийняте рішення «мочити пасажирів» було єдино вірним за даних обставин. Тим більше, його совість чиста – бакланів попереджували і досить прозоро натякали на можливий розвиток подій. Коли минулого разу Потап «забивав їм стрілу», пояснив все досить популярно. Тоді вони вдали, що зрозуміли. А за кілька днів знову взялися за старе. Потрібно було карати.

Поступово від риторичних питань визначення справедливості й необхідності вибору, думки Потапа повернули у більш практичне русло, і він почав пригадувати, яка у розпорядженні господарів помешкання могла знаходитись зброя. Якщо інформація, отримана з цілком надійних каналів, виявиться вірною, то всього лиш один газовий пістолет і один стартовий пістолет, перероблений для ведення вогню малокаліберними набоями. Ну, можливо, кілька ножів. Усього їх четверо, з яких двоє не відрізняються фізичною силою. Натомість у Потапа і його п’яти бійців на озброєнні три автомати АКСУ, два пістолети ТТ, один вальтер і обріз мисливської рушниці. Що стосується рукопашного бою, тут потужність Потапових бійців теж значно переважала силу «здобичі». Софрон, Морда і Буня лише кілька років тому прийшли з армії, де служили у досить серйозних спецпідрозділах. Сам Потап, як і Біляш з Балабоном, віддали молодість спорту, завдяки чому могли протистояти й більш поважним суперникам, аніж ті, на яких зараз очікували. Ну і табірні університети, куди без них.

Від думок відірвав Балабон. Він почав вкотре згадувати, як його покинула подруга. Безумовно нахабний вчинок. Особливо з огляду на той факт, що перед цим п’яний Балабон її публічно побив. Просто у залі ресторану. На очах у десятка знайомих. Потап зітхнув.

– Балабон!

– Так, Потапе.

– Хавало підзавали!

– Шеф, в натурі…

– Вася, ти не зрозумів? Досить біса гнати!

– Та зрозумів…

Балабон відкашлявся і замовк. Потап знав, що він такого базару нікому не вибачає. Окрім нього. Тому що він – Потап. І у цьому слові все. Балабон може, не відчуваючи докорів сумління, поламати людині руки й ноги, а потім сипати дотепами про збирання вибитих зубів поламаними руками. Але Потап може вбити. Без емоцій, довгих ораторій і дотепів. І Балабон був свідком таких діянь. Тому буде робити те, що йому сказано. Не дозволяючи собі зайвих коментарів. Потап жбурнув у вікно черговий недопалок.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Крос у небуття»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Крос у небуття» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Крос у небуття»

Обсуждение, отзывы о книге «Крос у небуття» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x