Богдан Коломийчук - Візит доктора Фройда

– Тобто цей чоловік міг передбачати убивства? – перепитав комісар.

– Виходить, що так, – сказав доктор. – Щоправда, була одна особливість. У своїх снах він перебував на місці жертви. Тобто щоразу вбивали його самого. Досі я вам описував звичайний психічний розлад, який насправді добре вивчений сучасною наукою. Під час першої нашої зустрічі Німанд мав усього десять хвилин, оскільки спізнився, а я не міг приділити йому більше часу. Ми попрощалися, і я пообіцяв, що прийму його знову, як тільки повернуся зі своєї поїздки. Можете уявити моє здивування, коли я несподівано зустрів свого пацієнта тут. Після лекції в університеті він підійшов до мене і знову попросив про аудієнцію. Я не відмовив… Здогадуєтесь, про що розповів мені цей чоловік?

Комісар відчув, як у горлі в нього пересохло.

– Знову про нічне видіння? – запитав він.

– Саме так. У своєму сні він тікав від убивці вузькою стежкою, що тягнулася через якийсь ліс, але той наздогнав його і жорстоко вбив…

Запанувала мовчанка, під час якої довго ніхто не наважувався навіть ворухнутись.

– Наступного дня я прочитав у газетах про вбивство молодої гувернантки, – врешті промовив доктор Фройд і приклав до рота свою сигару.

– Ясна річ, як науковець я схильний шукати цьому явищу раціональне пояснення, – продовжив він. – І таке, безперечно, існує. Найімовірніше, підсвідомість цього чоловіка активно перебирає всі можливі варіанти вбивства. А найяскравіші з них він занотовує в щоденник. Все решта – цілковитий збіг обставин.

Раптом озвався Самковський:

– Скажіть, пане докторе, а якого зросту цей ваш Німанд?

Фройд знизав плечима:

– Вищий за мене.

– Цей чоловік справляє враження фізично сильної людини?

– У нього зовсім не атлетична статура, втім рукостискання досить міцне.

– А чи відома вам його професія? – продовжив Самковський.

– Ні. Хоча він згадував, що служить у якійсь конторі.

– Словом, цей Німанд точно не пролетарій. Так?

– Безперечно. А чому ви запитуєте?

– І ще одне, пане Фройде, – мовив ад'юнкт, не почувши запитання: – Чи звернули ви увагу на деякі фізичні особливості цього суб'єкта?

– Які, наприклад? – не зрозумів доктор.

– Скажімо, чи все гаразд було в нього з руками? Точніше, з пальцями?

– Я нічого такого не зауважив, – терпляче відповів доктор. – Зрештою, у Відні ми спілкувалися всього десять хвилин, а в Лемберзі… Дайте подумати… Після лекції ми вийшли з ним на вулицю і розмовляли, прогулюючись уздовж паркової алеї, тому Німанд одягнув рукавички.

– Чи домовились ви про наступну зустріч? – запитав Вістович.

Доктор кивнув.

– Так, завтра маємо з ним зустрітись о сьомій вечора, в кав'ярні «Атляс».

– Чудово. Ми також там будемо, тож не видайте нас.

– Можна дізнатись про ваші плани щодо цього чоловіка? – обережно запитав Фройд. – Бачте, певною мірою він мій пацієнт, тому мені небайдужа його доля.

– Жодних лихих намірів щодо нього ми не маємо, – брехливо сказав Самковський, в якого очі сяяли, ніби в мисливського пса, що натрапив на слід.

Доктор Фройд зміряв поліцейських уважним поглядом.

– Гаразд, панове, – сказав він, загасивши сигару. – Мені вже час… Зізнатися, я вже давно мав бути у Відні, але спершу затримали в університеті, а тепер ця справа…

– Будемо вдячні вам, пане докторе, якщо затримаєтесь ще на декілька днів, – раптом сказав Вістович.

– Гадаю, в мене вже нема вибору, – відповів Фройд і, попрощавшись, вийшов з кабінету.

– Ви здуріли, Самковський? – сказав комісар, коли за гостем зачинилися двері.

– Я?.. Чому?

– Якого дідька було викладати всі карти?

– Але ж усе сходиться, шефе! – вигукнув той. – Маємо психопата-віденця, якому відомо, що вбивство гувернантки сталося на Цитадельній горі. Про це знали тільки ми і… вбивця. Окрім того, за описами доктора, цей Німанд – типовий конторний писака. Саме таким і є наш Упир. А ці всі розповіді про сни – чистісінька вигадка. Або його самого, або цього Фройда…

– Я це й сам розумію! – гримнув Вістович. – Але слід було свої підозри тримати при собі. Хтозна, може в доктора з'явиться співчуття до пацієнта і він вирішить врятувати його від поліції.

– А якщо пацієнт – убивця? – не вгавав Самковський.

– Чорт забирай, звідки ми можемо знати, що в голові таких людей, як Фройд? Може, Німанд і є наш Упир, але для доктора він – усього лишень цінний матеріал для дослідження.

– Але ж доктор звернувся в поліцію.

– В поліцію звертаються іноді, щоб очистити совість.