Ю Несбё - Поліція

— Це Харрі.

— Гаразд, тоді розподілимо завдання, — сказала Беата, опускаючи кухоль. — Катрино?

— Я стежу за Інтернетом. Як і раніше, немає жодних ознак існування Валентина Єртсена чи Юдаса Юхансена. Для того, щоб сховатися від електронного ока, потрібно проявити немало кмітливості. Це підтверджує версію: з в’язниці втік точно не Юдас Юхансен. Він знає, що його затримання не стане першочерговим завданням поліції, і навряд чи став би обмежувати свою свободу, повністю пішовши в підпілля, тільки заради того, щоб не досиджувати два місяці свого терміну. Валентину, звичайно, є що втрачати. У будь-якому випадку, якщо один із них живий і якщо він зробить щонайменший порух в інформаційному полі, я його вистежу.

— Добре. А ти, Бйорне?

— Я вивчаю звіти про усі справи, в яких були замішані Валентин і Юдас, шукаю зв’язки з Тріванном або Марідаленом. Людей, які випливають у кількох справах, технічні докази, які ми залишили без уваги. Я почав складати список тих, хто їх знав і може допомогти нам у пошуках. Ті, з ким я встиг перекинутися парою слів, охоче говорять про Юдаса Юхансена. А ось про Валентина Єртсена…

— Вони бояться?

Бйорн кивнув у відповідь.

— Столе?

— Я теж переглядаю справи Валентина і Юдаса, але для того, щоб скласти психологічні портрети кожного з них. Я також викладу свою думку щодо того, чи може кожен з них бути серійним убивцею.

У кімнаті миттєво стало тихо. Уперше цей термін був вимовлений вголос.

— У даному контексті серійний вбивця — це усього лише технічний, загальний термін, а не діагноз, — поспішив додати Столе Еуне. — Це визначення особи, яка вбила більше одної людини і, ймовірно, може вбити ще. Зрозуміло?

— Так, — сказала Беата. — Я ж прогляну фотографії і записи усіх камер стеження з районів поблизу місць скоювання злочинів: з бензоколонок, з цілодобових магазинів, з фіксаторів швидкісного режиму. Я вже подивилася ряд записів щодо вбивств поліцейських, але ще не все. А потім — усе те ж саме по давніх злочинах.

— Роботи до біса, — сказала Катрина.

— Авжеж, — підтвердила Беата.

Четверо стояли і дивилися одне на одного. Беата підняла кухоль із написом «Джон Фанте» і знову сховала його за кавоварку.

— І в іншому? — запитала Ула, спираючись ліктем на кухонний стіл.

— Ну так, — відповів Трульс, випрямляючись на стільці і піднімаючи з вузького столу чашку кави.

Він зробив ковток і подивився на Улу добре знайомим їй поглядом. Переляканим і голодним. Сором’язливим і спраглим. Що відмовляє і запрошує. І так і ні.

Вона одразу ж пошкодувала, що дозволила йому зайти у гості. Ула була не готова до того, що він несподівано подзвонив і запитав, як їй живеться в новому будинку і чи не потрібно чогось зробити. У нього багато вільного часу, поки він відсторонений від роботи. Та ні, робити нічого не треба, збрехала вона. Не треба? Тоді як щодо чашки кави? Поговоримо про дні минулі? Ула сказала, що не знає, чи буде. Але Трульс удав, що не почув, і сказав, що тут поблизу, отож охоче випив би кави. І вона сказала: чом би й ні, заїжджай.

— Я все ще сам, як ти знаєш, — говорив він. — Так що ніяких новин.

— Ти знайдеш кого-небудь. Авжеж…

Вона демонстративно подивилася на годинник і подумала, чи не сказати що-небудь на кшталт того, що їй потрібно їхати за дітьми. Але навіть холостяк Трульс зрозумів би, що ще дуже рано.

— Можливо, — відповів він, кинувши погляд у чашку і замість того, щоб поставити її на стіл, зробив ще один ковток.

«Звучить, наче початок», — злякалася Ула.

— Як ти, звичайно, знаєш, ти завжди мені подобалася, Уло.

Ула схопилася за стільницю.

— Тому ти знаєш, що, коли тобі буде важко і буде потрібна… е-е-е… людина, з якою можна поговорити, ти завжди можеш звернутися до мене.

Ула заморгала. Вона не помилилася? Поговорити?

— Спасибі тобі, Трульсе, — відповіла вона. — Але у мене є Мікаель.

Він повільно опустив чашку.

— Так, звичайно, у тебе ж є Мікаель.

— До речі, мені час починати готувати обід для нього й для дітей.

— Авжеж. Ти стоїш тут і готуєш обід, а він…

Трульс замовк.

— Що він, Трульсе?

— Обідає в іншому місці…

— Я зараз не розумію, що ти маєш на увазі, Трульсе.

— Гадаю, розумієш. Послухай, я прийшов, тільки щоб допомогти тобі. Я хочу, щоб тобі було добре, Уло. І дітям, звичайно. Діти — це найважливіше.

— Я хотіла приготувати їм що-небудь смачненьке. А приготування сімейних обідів займає багато часу, Трульсе, тому…