Ю Несбё - Поліція

Він не міг сказати. Знав тільки, що вона йому сподобалася.

Чи, точніше, йому сподобалося, що їй цілком очевидно сподобався він.

Можливо, уся справа була в його понівеченому обличчі, і вона його просто пожаліла. А може, мав рацію Мікаель, коли говорив, що його обличчя спочатку було таким малопривабливим, що невелика перестановка деталей зашкодити йому вже просто не могла.

У цілому ж щось усередині нього змінилося. Що саме й чому — він не знав, але іноді він прокидався і почувався оновленим. Він думав інакше. Він міг навіть по-новому розмовляти з оточенням, і здавалося, вони це помічають. Здавалося, вони теж поводяться з ним по-новому. Краще. І це додало йому мужності зробити крихітний крок у новому, невідомому досі напрямі. Ні, він не почувався вирятуваним або щось у цьому дусі. Різниця була невеликою. Бо іноді він узагалі не відчував себе оновленим.

Він подумав, що у будь-якому разі може зателефонувати їй ще раз.

Поліцейська рація затріщала. Ще не вникнувши в слова, Трульс зрозумів із тону, що справа серйозна. Не якісь там втомливі автомобільні пробки, зломи підвалів, подружні сварки чи скажені алкаші. Труп.

— Схоже на вбивство? — запитав керівник операції.

— Я б сказав так.

Відповідь була лаконічна. Авжеж, таким крутим тоном, як помітив Трульс, особливо полюбляли доповідати молоді поліцейські. Не те щоб у них не було кумирів серед людей старшого віку. Скажімо, Холе більше не був у рядах поліцейських, але його улюблені вирази ходили з-поміж них, його манеру копіювали.

— Її язик… Я думаю, що це її язик. Його відрізали і засунули… — голос молодого поліцейського аж захрип від хвилювання — він зламався.

Трульс відчув пожвавлення. Серце швидше стало відбивати життєво важливий ритм.

Це щось жахливе. Червень. У неї були красиві очі. І, як він здогадувався, досить великі груди під одягом… Так, літо обіцяло бути успішним…

— У вас є адреса?

— Площа Александра К’єлланда, двадцять два. Дідько, тут повно акул.

— Акул?

— Так, на таких маленьких дошках для серфінгу. Уся вітальня ними заповнена.

Трульс завів двигун "сузукі". Він поправив окуляри, включив передачу і натиснув на педаль. Іноді оновлений. Іноді — ні.

Туалет для дівчаток був у кінці коридору. Коли за спиною Аврори зачинилися двері, вона подумала, що тут надто тихо. Звуки усіх, хто був нагорі, зникли, вона залишилася наодинці сама з собою.

Вона спішно стягла шорти з трусиками й сіла на холодне сидіння унітазу.

Подумалось про весілля… Якщо чесно, їй хотілося більше бути там. Адже вона ніколи раніше по-справжньому не бачила, як люди одружуються. Цікаво, чи вийде вона сама коли-небудь заміж? Аврора спробувала уявити: ось вона перед церквою, сміється і закривається від рисових зерен. У неї неймовірно красива біла сукня. А це будинок і улюблена робота. І хлопець, від якого в неї будуть діти. Вона спробувала уявити собі цього хлопця.

Двері відчинилися, і хтось увійшов до туалету.

…Аврора наче сиділа на гойдалці в саду, сонце світило їй в очі, і вона не бачила хлопця. Вона уявляла, який він чудовий. Він обов’язково розуміє таких, як вона. А ще — схожий на татка, тільки не такий неуважний. Хоча, ні, нехай і такий…

Кроки, занадто важкі для дівчачих.

Аврора простягнула руку до рулона туалетного паперу, але уклякла. Вона хотіла зробити вдих, але навкруги нічого не було. Повітря не було. У неї перехопило подих.

Занадто грубі для жіночих.

І ось вони завмерли.

Вона подивилася вниз. У великому проміжку між підлогою і дверима кабінки залягла якась тінь. І пара довгих гостроносих черевиків, схожих на ковбойські.

Аврора не знала, чи то весільні дзвони, чи то серце б’ється і відлунює у неї в голові…

Харрі вийшов на сходи і зіщулився на яскравому червневому сонці. Хвилину постояв так, із заплющеними очима, прислухаючись до церковних дзвонів, що пливли над Уппсалою. Він відчував, що навколишній світ — у гармонії, в рівновазі, в порядку. Він знав, що все має завершитися саме тут і саме так.

Державна служба кримінального розшуку Норвегії.

Мається на увазі Вінстон Черчілль, державний діяч Великої Британії, прем’єр-міністр цієї країни у роки Другої світової війни, відомий своїм надзвичайним пишномовством, за яке отримав Нобелівську премію в 1953 році.