Ю Несбё - Поліція

Хлопець відкрив конверт, став перераховувати гроші, збився з рахунку, почав наново, роздратовано наморщив лоба, підняв на нього очі:

— Тут не тисяча…

Удар припав йому по ротові, і Трульс відчув, як палиця провалюється в череп услід за вибитими зубами. Наступний удар знищив ніс. Легко. Хрящі і тонкі кістки. Після третього удару в лоб над бровами пролунав м’який хрускіт.

Трульс обійшов машину, всівся на пасажирське сидіння і деякий час чекав, поки до хлопця повернеться свідомість. Потім між ними відбулася коротка розмова.

— Хто…

— Один із них. Що у тебе за докази?

— Я… я…

— Це "Хеклер-кох", і йому не терпиться поговорити. Хто з вас почне?

— Ні…

— Давай.

— Той, кого ви побили. Він мені розповів про це. Будь ласка, мені тільки треба було…

— Він назвав тобі наші імена?

— Що? Ні.

— Тож звідки ти дізнався, хто ми такі?

— Він просто повідав мені історію. І я порівняв описи із співробітниками КРИПОСу. Вийшло, що це ви двоє.

Звук, який хлопець видав, побачивши себе в дзеркало заднього виду, був схожий на звук, який видає пилосос при відключенні.

— Боже мій! Ви знівечили моє обличчя!

— Заткнися і мовчи. Той, кого ми, за твоїми словами, побили, знає, що ти вимагаєш у нас гроші?

— Він? Ні-ні, він би ніколи…

— Ти його коханець?

— Ні! Можливо, він так і думає, але…

— Хто-небудь ще про це знає?

— Ні! Точно! Просто відпустіть мене, я обіцяю, що не…

— Значить, ніхто не знає, що зараз ти знаходишся тут.

Трульс насолоджувався, дивлячись, як мозок хлоп’яка повільно робить висновки з його слів, а на його обличчі з’являється подив.

— Ні! Багато хто.

— Ну що ж, брехати ти вмієш, — сказав Трульс, приставляючи дуло пістолета до лоба хлопця. Пістолет здавався на подив легким. — Але все ж не занадто добре.

А потім Трульс натис на курок. Вибір не був важким. Тому що вибору не було. Була просто робота, яку потрібно зробити. Питання виживання. У хлопчини був на них компромат, яким він рано чи пізно знайде спосіб скористатися. Саме так поводяться боязкі і покірні, але в той же час жадібні і терплячі, готові принизитися і схилити голову гієни, коли зустрічаєшся з ними очі в очі. Вони накинуться на тебе, як тільки ти обернешся до них спиною.

Трульс витер сидіння і всі ті місця, де могли залишитися відбитки його пальців, зняв машину з ручного гальма, обмотавши руку хусткою, і відправив автомобіль уперед. Вниз з обриву. Цілу секунду, поки машина летіла вниз, стояла дивовижна тиша. Нарешті пролунав звук удару і скрегіт металу. Трульс подивився на автомобіль, що лежав у річці.

Він швидко й ефективно позбувся кийка. Від'їхавши по лісовій дорозі на значну відстань, він опустив скло і викинув його. Навряд чи його знайдуть, але, якщо це станеться, на ній все одно не виявлять ні відбитків пальців, ні слідів ДНК, здатних зв'язати кийок з ним або з убивством.

З пістолетом було гірше, кулю можуть зв'язати з ним і, відповідно, з Трульсом.

Довелося дочекатися моменту, коли він опиниться на мосту через річку Драммен. Трульс їхав повільно, проводжаючи пістолет очима, коли той перелетів через огорожу і впав униз в тому місці, де річка Драммен впадає у Драмменський фіорд. У тому місці, де його ніколи не знайдуть під десяти- чи двадцятиметровою товщею води. Солонуватої води. Підозрілої води. Не зовсім солоної і не зовсім прісної. Не те щоб ненормальної і не зовсім правильної. Смерть у пограничній зоні. Але він десь читав, що існують такі види тварин, які живуть саме в такому диявольському середовищі. Види настільки збочені, що просто не можуть жити у воді, необхідній для існування нормальних форм життя.

Трульс натиснув на кнопку відключення сигналізації, не доходячи до парковки, і вона тут же замовкла. Ні на вулиці, ні на балконах навколишніх будинків нікого не було видно, але Трульсу здавалося, що він чує загальний стогін густонаселених будинків: "Дідько, як вчасно, краще стеж за своєю машиною, адже у сигналізації може бути таймер, дурню!"

Бічне скло дійсно було розбите. Трульс просунув голову в салон. Ніяких ознак спроби вирвати радіо він не помітив. Що мав на увазі Аронсен, коли говорив. А хто такий Аронсен? Корпус "В", та він міг бути ким завгодно. Хто…

Мозок Трульса дійшов висновку за соту частку секунди до того, як у потилицю йому ткнулася сталь. Він інстинктивно зрозумів, що це сталь. Сталь пістолетного дула. Він уже зрозумів, що не було ніякого Аронсена. І ніяка молодіжна банда не нишпорила по машинах.