Ю Несбё - Поліція

Бйорн кивнув, прочистив горло. Йому хотілося скинути вантаж із плечей. Але Руар не дав йому нічого сказати:

— Мені не дозволили брати участь у розслідуванні, Бйорне. Тому що я батько, так вони сказали. Замість цього в групу включили новачків. І коли до них нарешті дійшло, що ця справа — не пара дурниць, що водій не прийшов добровільно в поліцію і ніяк себе не видав, було вже пізно пускати у бій важку артилерію. Сліди захололи, спогади стерлися.

— Руаре…

— Погана робота поліції, Бйорне. Ось так. Ми все життя віддаємо службі, віддаємо усе, що у нас є, а потім, коли ми втрачаємо найдорожче, що ми отримуємо у відповідь? Нічого. Це зрада, Бйорне.

Бйорн дивився на щелепи колеги, які рухалися по еліпсоїдній орбіті, дивився на те, як напружується і розслабляється щелепна мускулатура, напружується і розслабляється, і думав, що його жуйка вже втратила всякий смак.

— Через це я починаю соромитися того, що я поліцейський, — сказав Мідтстюен. — Усе точно так, як і у справі Калснеса. Огидна робота від початку до кінця, ми дозволяємо вбивці втекти, і нікого не притягують до відповідальності. Пустили цапа в город, Бйорне.

— Дівчинка, яку знайшли в "Нірвані" сьогодні вранці…

— Анархія. Ось що це таке. Хтось має узяти відповідальність на себе. Хтось.

— Це Фія.

У тиші, що настала, Бйорн знову почув пташиний спів, але цього разу він долинав з іншого місця. Напевно, птах перемістився. І несподівано йому в голову прийшла думка: це інший птах. Їх могло бути два. Два птахи одного виду, що перегукувалися в лісі.

— Про те, як Харрі мене зґвалтував.

Сільє подивилася на Ракель спокійним поглядом, неначе та щойно оголосила прогноз погоди.

— Харрі вас зґвалтував?

Сільє посміхнулася ледве помітною посмішкою, більше схожою на судому, яка зникла, не досягнувши очей. Зникло й усе інше — вираз обличчя, який вселяв довіру, і байдужість. І замість того, щоб наповнитися посмішкою, її очі налилися сльозами.

"О Господи, — подумала Ракель. — Вона не бреше". Ракель широко розкрила рот, щоб ковтнути кисню, абсолютно переконана в тому, що дівчина, може, і божевільна, але вона не бреше.

— Я була така закохана в нього, пані Фауке. Я думала, що ми створені одне для одного. І я пішла до нього в кабінет. Причепурилася. А він не так зрозумів.

Ракель спостерігала за тим, як перша сльозинка впала з вій і пролетіла невеличку відстань, а потім торкнулася молодої ніжної щоки, покотилася вниз і поринула в шкіру, забарвивши її в червоний колір. Вона знала, що позаду неї на столі стоїть рулон паперових рушників, але не подала його. Ну це вже ні.

— Харрі завжди усе розуміє правильно, — вимовила Ракель, здивувавшись, як спокійно звучить її голос. — І він не ґвалтує.

Спокій і упевненість. Цікаво, чи надовго її вистачить?

— Ви помиляєтеся, — сказала Сільє, посміхаючись крізь сльози.

— Та ну? — У Ракелі з’явилося бажання врізати кулаком по цій самовдоволеній пичці.

— Так, пані Фауке, цього разу ви неправильно зрозуміли…

— Кажіть, що хотіли, і забирайтеся звідси.

— Харрі…

Ракелі здавалося огидним, як її губи вимовляють його ім’я, тому вона машинально огледілася у пошуках чого-небудь, що могло їх заткнути. Сковорідка, срібний ніж, скотч, що завгодно.

— Він думав, що я прийшла поговорити з ним про домашнє завдання. Але він неправильно мене зрозумів. Я прийшла спокусити його.

— Знаєш що, дівчинко моя? Я вже зрозуміла, що тобі це вдалося. І тепер ти говориш, що добилася того, за чим прийшла, і все-таки називаєш це зґвалтуванням? Тож що сталося? Ти повторювала своє збуджене і начебто цнотливе "ні, ні" доти, поки не прозвучало "ні", в яке ти повірила, і тобі здалося, що він повинен був повірити в це "ні" задовго до тебе?

Ракель несподівано зрозуміла, що її мова схожа на приспів захисника на судовому процесі за звинуваченням у зґвалтуванні, яких вона побачила немало. Ракель ненавиділа цей приспів, але як юрист вона розуміла і приймала його часте виконання. Справа була не лише в риториці, Ракель відчувала, що так і мало бути, інакше бути просто не могло.

— Ні, — відповіла Сільє. — Я хочу сказати вам, що він мене не ґвалтував.

Ракель часто заморгала, намагаючись відмотати звукову доріжку на декілька секунд назад, щоб упевнитися, що вона усе зрозуміла правильно. Не ґвалтував.

— І я погрожувала, що звинувачу його в зґвалтуванні, тому що… — Дівчина вказівним пальцем змахнула сльозу, але очі її в ту ж мить знову наповнилися вологою. — Тому що він хотів повідомити керівництво академії, що по відношенню до нього я поводжуся неналежним чином. І у нього були для цього усі підстави. Але я була у відчаї, я хотіла випередити його, звинувативши у зґвалтуванні. Я хотіла сказати йому, що передумала і дуже жалкую за тим, що зробила. Що це… так, що це був злочин. Неправдиве звинувачення. Стаття сто шістдесят восьма Кримінального кодексу. До восьми років позбавлення волі.