Ю Несбё - Поліція

— Харрі Холе. Перевірте, кому належить машина за номерними знаками.

— У наш час усі можуть самостійно зробити це в Мережі, Холе.

— Значить, ви зможете це зробити для мене, чи не так?

У відповідь він почув усмішку і продиктував номер. За три секунди відповідь була готова:

— Такий собі Трульс Бернтсен. Адреса…

— Добре.

— Ви щось хотіли повідомити?

— Що?

— Вона в чомусь замішана? Наприклад, викрадена або зламана?

Харрі не відповів.

— Алло?

— Та ні, ніби все гаразд. Просто непорозуміння.

— Але…

Харрі роз’єднався. Чому Трульс Бернтсен не поїхав звідси на своїй машині? Поліцейські Осло більше не користувалися таксі. Харрі спробував уявити собі карту метро Осло. Лінія метро проходить усього метрів за сто звідси. Станція "Рієн". Звуку потягів, що проходять, чутно не було. Вони йшли по тунелях. Харрі втупився в морок. Він щойно почув дещо інше.

Шурхіт власного волосся, що встає дибки.

Він знав, що це неможливо почути, але ніякі інші звуки до нього не долинали. Він знову вийняв телефон і набрав номер "К".

— Ну нарешті, — відповіла Катрина.

— Нарешті?

— Ти, напевно, бачиш, що я намагалася до тебе додзвонитися?

— Еге ж? Ти, схоже, захекалася?

— Я бігала, Харрі. Сільє Гравсенг.

— Що з нею?

— У неї в кімнаті по усіх стінах розвішані газетні вирізки про вбивства поліцейських. У неї є кийок, яким, за словами доглядача, вона відбивається від насильників. І у неї є брат, який знаходиться у божевільні після побиття двома поліцейськими. І вона божевільна, Харрі. Зовсім з’їхала з котушок.

— Ти де?

— У Ватерланнс-парку. Її тут немає. Гадаю, нам слід оголосити її в розшук.

— Ні.

— Ні?

— Вона не та, кого ми шукаємо.

— Що ти маєш на увазі? Мотив, можливість, схильність. Усе сходиться, Харрі.

— Забудь про Сільє Гравсенг. Я хочу, щоб ти перевірила для мене статистику.

— Статистику! — вона заволала так голосно, що мембрана телефону затріщала. — Я стою тут, і половина поліцейського реєстру насильників пускає слину, дивлячись на мене. Я шукаю потенційного ката поліцейських, а ти хочеш, щоб я перевірила для тебе статистику? Та пішов ти, Холе!

— Перевір статистику ФБР: скільки свідків померло в період між тим, як офіційно отримали статус свідка, і початком процесу?

— Яке це має значення?

— Просто назви мені цифри, гаразд?

— Ні!

— Добре, тоді вважай це наказом, Братт.

— Ну що ж, але… агов, почекай! Хто з нас двох тут начальник?

— Ну якщо ти наполягаєш, то навряд чи це ти.

Харрі почув ще одну з гаркавих бергенських лайок, а потім перервав зв'язок.

Мікаель Бельман сидів на дивані й дивився телевізор. Програма новин добігала кінця, почалася спортивна рубрика, і погляд Мікаеля ковзнув від телевізора до вікна. Там унизу, під ними, в чорному котловані лежало місто. Виступ голови міської ради зайняв десять секунд. Він сказав, що члени міської ради міняються часто, а цього разу все сталося через виняткову перевантаженість роботою саме цієї посади, тому саме час передати естафетну паличку далі. Ізабель Скоєн повернеться на місце помічника члена міської ради, і міська рада розраховує продовжувати користуватися її знаннями. Сама Скоєн коментарів не дає, як було сказано.

Його місто виблискувало, як коштовний діамант.

Він почув, як тихо зачинилися двері в одну з дитячих, і відразу після цього Ула ковзнула на диван і притулилася до нього.

— Вони сплять?

— Як убиті, — відповіла вона, і він відчув її дихання на своїй шиї. — Хочеш іще подивитися телевізор? — Вона укусила його за мочку вуха. — Або…

Він посміхнувся, але не поворушився, насолоджуючись миттю, його пишнотою. Бути тут в цю хвилину. Нагорі. Альфапівень, і усі квочки біля його ніг. Одна висить у нього на руці. Друга нейтралізована і знешкоджена. Те ж саме з чоловіками. Асаєв помер, Трульс знову працює його правою рукою, колишній начальник поліції пов’язаний їхнім спільним гріхом, так що він послухається, коли знову знадобиться Мікаелю. І Мікаель знав, що голова міської ради йому довірятиме, навіть якщо упіймання ката поліцейських забере якийсь час.

Він уже давно не почувався так добре, так розслаблено. Він відчував її руки, знав, що вони зроблять ще до того, як вона сама це зрозуміла. Вона могла збудити його. Не розпалити, як та, інша. Та, яку він заманив у пастку. Чи той, що помер на вулиці Гаусманнсгате. Але вона могла збудити його аж так, що він хотів її відтрахати. Це шлюб. І це добре. Цього було більш ніж достатньо, у житті є речі й більш важливі.