Ю Несбё - Поліція

Мокрі дахи вілл виблискували в променях уранішнього сонця після короткого проливного дощу.

Мікаель Бельман натиснув на кнопку дзвінка й огледівся по сторонах.

Доглянутий садок. Для створення таких садків є час тільки у пенсіонерів.

Двері відчинилися.

— Мікаелю! Радий тебе бачити!

Він постарів. Гострий погляд тих самих блакитних очей, тільки постарілих.

— Заходь.

Мікаель витер мокрі черевики об килимок і увійшов до будинку. У нім стояв якийсь запах, знайомий Мікаелю з дитинства, але зараз він не міг виділити його й визначити.

Вони влаштувалися у вітальні.

— Ти сам, — сказав Мікаель.

— Моя старенька у старшого. Їм знадобилася допомога бабусі, а її й просити не треба, — він широко посміхнувся. — Насправді я збирався зв’язатися з тобою. Міська рада ще не прийняла остаточного рішення, але ми обоє знаємо, чого вони хочуть. І тому було б добре, якби ми якомога раніше сіли й поговорили про те, як нам бути. Розподілити обов’язки й усе інше.

— Так, — сказав Мікаель. — Може, каву зробиш?

— Прошу? — кошлаті брови піднялися високо на лобі літнього чоловіка.

— Якщо ми збираємося поговорити, то чашка кави не завадить.

Чоловік уважно вивчив обличчя Мікаеля.

— Так-так, звичайно. Пішли, ми можемо посидіти в кухні.

Мікаель пройшов за ним. Він ішов повз низку розставлених по столах і полицях сімейних фотографій, які нагадали йому барикади на пляжах у день "X", непотрібні військові загородження від вторгнення ззовні.

Кухня була осучаснена наполовину і без ентузіазму, неначе являла собою компроміс між твердою думкою невістки про мінімальні вимоги до устаткування кухні й первинним бажанням хазяїв будинку замінити холодильник, що вийшов з ладу.

Поки літній чоловік діставав з верхньої шафки з дверцями матового скла пакет меленої кави, знімав гумку і відміряв каву жовтою мірною ложкою, Мікаель Бельман всівся, дістав МРЗ-плеєр і натиснув на кнопку "Програти". Голос Трульса з нотками металу звучав слабо: "І хоча у нас є підстави підозрювати, що ця жінка — повія, ваш син цілком міг позичити кому-небудь свою машину, фотографії водія у нас немає".

Голос колишнього начальника поліції лунав неначе здалека, але ніяких сторонніх шумів на запису не було, тому слова було легко розібрати: "У такому разі у вас і справи немає. Ні, можете забути про це".

Мікаель побачив, як кава сиплеться з мірної ложки. Літній чоловік здригнувся, випростався й застиг, немов йому в поперек тільки що ткнули ствол пістолета.

Голос Трульса: "Дякую, ми зробимо так, як ви радите".

"Берентзен з Оргкрима, правильно?"

"Так точно".

"Спасибі, Берентзене. Ви добре попрацювали".

Мікаель зупинив запис.

Літній чоловік повільно обернувся. Обличчя його зблідло. Блідий, як труп, подумав Мікаель Бельман. І справді, цей колір найбільше підходить небіжчикам. Губи літнього чоловіка заворушилися.

— Ти хочеш запитати, — сказав Мікаель Бельман, — що це таке? Відповідь така: це начальник поліції, що пішов у відставку, чинить тиск на слідство з метою завадити тому, щоб його син потрапив під слідство і зазнав законного переслідування, як усі інші громадяни цієї країни.

Голос літнього чоловіка прозвучав, як вітер у пустелі:

— Його там навіть не було! Я поговорив із Сондре. Його машина з травня знаходиться в автомайстерні, бо згорів двигун. Він не міг бути там!

— Шкода… — сказав Мікаель. — Преса і міська рада дізнаються, як ти намагався вплинути на поліцейського. Адже це навіть не було потрібно для того, щоб урятувати твого сина.

— Не існує ніякої фотографії цього автомобіля і тієї повії, хіба ні?

— Більше не існує. Ти ж велів її знищити. І хто знає, може, вона була зроблена раніше травня? — Мікаель посміхнувся. Не хотів цього робити, але не зміг утриматися.

На щоки літнього чоловіка повернулися барви, а разом з ними повернувся і низький голос.

— Ти ж не думаєш, що це зійде тобі з рук, Бельмане?

— Ну, не знаю. Я тільки знаю, що голова міської ради не захоче, щоб обов’язки начальника поліції виконувала корумпована людина, провину якої легко довести.

— Чого ти хочеш, Бельмане?

— Краще поцікався у себе самого, чого хочеш ти. Спокійного мирного життя з репутацією хорошого чесного поліцейського? Так? І ти зрозумієш, що ми не такі вже й різні, бо я хочу того ж таки. Я хочу робити свою роботу начальника поліції спокійно і мирно, я хочу розкрити справи про вбивство поліцейських без перешкод з боку члена міської ради, а потім я хочу заробити репутацію хорошого поліцейського. І як же нам обом досягти своїх цілей?