Ю Несбё - Поліція

У сховищі доказів і конфіскату Бйорну Гольму видали дві пластикові коробки, і він розписався за них у доданих описах.

Він узяв коробки з собою до криміналістичного відділу, розташованого в сусідній з КРИПОСом будівлі у Брюні, і розпочав з коробки доказів з первинного вбивства.

Перше, що вразило його, — була сама куля, знайдена в голові у Рене. По-перше, вона виявилася досить сильно деформованою, пройшовши через м’ясо, хрящі й кістки, які взагалі-то є м’якими, піддатливими матеріалами. А по-друге, пролежавши рік у цій коробці, вона не надто позеленіла. Час, звичайно, не залишає вельми помітних слідів на свинці, але йому здалося, що ця куля виглядала на подив новою.

Він перегорнув фотографії убитого з місця злочину. Затримався на великому плані, де була зображена сторона обличчя з отвором і зламаною вилицею, що виступає. На виблискуючій білій кістці була чорна пляма. Бйорн дістав лупу. Діра була схожа на дупло в зубі, але у вилицях не буває чорних дір. Пляма бензину із зламаного автомобіля? Шматочок гнилого листка або засохлого бруду з річки? Він відшукав звіт про розтин.

Бйорн проглянув його і знайшов те, що шукав:

"Шматочок чорного лаку, що приліпився до maxillaris. [43] Верхньощелепний нерв (лат.). Походження невідоме".

Лак на вилиці. Патологоанатоми зазвичай не писали більше того, за що могли відповісти, а частенько — й трохи менше.

Бйорн погортав фотографії і знайшов зображення автомобіля. Червоний. Значить, не автомобільний лак.

Він покликав зі свого місця:

— Кіме Еріку!

Через шість секунд у двері його кабінету просунулася голова.

— Кликав?

— Так. Ти працював на місці вбивства Міттета в Драммені. Ви знайшли частинки чорного лаку?

— Лаку?

— Ну так, наприклад, з ударної зброї, коли б'єш ось так, — Бйорн показав, піднявши вгору стислий кулак і різко кинувши його вниз, як при грі в "камінь-ножиці-папір". — На шкірі з являються отвори, вилиця ламається і вилазить назовні, але ти продовжуєш бити по кістці з такою силою, що при ударах від твого знаряддя відлітає лак.

— Ні.

— Добре. Дякую.

Бйорн Гольм зняв кришку з другої коробки, що містила матеріали по справі Міттета, але помітив, що молодий криміналіст, як і раніше, стоїть у дверях.

— Що? — запитав Бйорн, не піднімаючи голови.

— Він був темно-синій.

— Хто?

— Лак. І він був не на вилиці. Він був на щелепній кістці, на зламаній поверхні. Ми зробили аналіз. Це звичайнісінький лак, використовується для покриття виробів із заліза. Добре чіпляється до поверхні й перешкоджає утворенню іржі.

— Є які-небудь думки стосовно того, що це за виріб?

Бйорн побачив, як Кім Ерік буквально виріс на очах. Він особисто вчив його, і тепер учитель запитує в учня, чи є в того "які-небудь думки".

— Неможливо сказати. Він використовується буквально для усього.

— Добре, це все.

— Але у мене є одна думка.

Бйорн подивився на колегу, готового розірватися від почуття потрібності. Він може стати хорошим фахівцем.

— Давай.

— Домкрат. У комплекті з кожним автомобілем йде домкрат, але у багажнику його не було.

Бйорн кивнув. З важким серцем він відповів:

— У нього був "фольксваген-шаран" дві тисячі десятого року, Кіме. Якщо ти перевіриш, то з’ясуєш, що це одна з небагатьох моделей, до комплектації якої домкрат не входить.

— А-а… — Обличчя юнака здулося, як проколена повітряна кулька.

— Але дякую за допомогу, Кіме.

Звичайно, він може стати хорошим фахівцем. Але тільки за декілька років.

Бйорн уважно досліджував вміст коробки зі справою Міттета.

Нічого більше не привернуло його увагу.

Бйорн закрив коробку кришкою, пішов до кабінету, розташованого у кінці коридору, і постукав у відчинені двері. Він розгублено подивився на відполіровану потилицю чоловіка, який сидів у кабінеті, але все ж наважився. Там знаходився Руар Мідтстюен, старий і найдосвідченіший криміналіст. Він був одним із тих, хто свого часу пережив певні труднощі, коли начальником над ним була призначена людина не просто молодша за нього, але ще й жіночої статі. Але помалу усе залагодилося, і він зрозумів, що Беата Льонн — це краще, що могло статися з їхнім відділом.

Мідтстюен щойно вийшов на роботу після лікарняного, на якому просидів декілька місяців після загибелі дочки в дорожньо-транспортній події дорогою додому після скелелазіння. Її разом із велосипедом знайшли в кюветі, а винуватця досі не знайшли.

— Ну, Мідтстюене?

— Ну, Гольме? — старий обернувся на стільці, підняв і опустив плечі, усміхнувся, намагаючись продемонструвати усі ознаки наявності величезної енергії, якої у нього вже не було.