Жорж Сименон - Справа Сен-Ф'якрів

Усмішка ясна, довірлива…

Під час меси всі почули слабкий сигнал таксі? То малий паскудник тікав у супроводі очманілого з похмілля адвоката.

«Завод Сіменона…»

Так назвали сусіди будинок Жоржа Сіменона, одного з найпопулярніших письменників сучасності.

В кожному жарті є трохи правди. Особливо наявно присутня вона в цьому доброзичливому жарті сусідів «батька» Мегре.

Ім'я Сіменона давно вже не потребує рекомендацій — воно відоме не лише в країнах, де розмовляють французькою мовою, романи його перекладено десятками мов світу; цілком певної цифри не назвав би й він сам.

«Завод» прокидається о восьмій. І одразу ж починає працювати великий, добре злагоджений конвейєр, що діє з математичною точністю.

Будинок великий. Власне, це замок, хоч і в модерному стилі.

Сорок кімнат (більшість із них робочі, так би мовити, виробничі приміщення).

Комутатор на двадцять сім телефонів.

Електронні прилади, апарати для розмноження копій тощо.

Близько двадцяти телевізорів.

Двадцять службовців. Майже всі вони в більшій або меншій мірі причетні до випуску продукції.

Сіменон має також дружину і четверо дітей (не враховуючи онуків, звичайно).

Два кабінети шефа — в одному він приймає видавців і кінопродюсерів, підписує контракти, веде всілякі ділові розмови; другий — святилище, де акуратно розкладають щоранку п'ятдесят — не більше й не менше — жовтих олівців, заструганих до гостроти бджолиного жала. А «для душі» — імпозантна колекція з трьохсот люльок. Сіменонова люлька, на відміну від люльки Мегре, не вигадана, а цілком реальна.

Мало хто з випадкових туристів, які тисячами мандрують по Швейцарії, уздовж мальовничих берегів Женевського озера, може здогадатися, що у великому білому будинку, який скидається більше на чистенький молокозавод або скромний пансіон для благородних дівиць, міститься одна з найбільших і найупорядкованіших приватних творчих лабораторій.

Уславлений письменник Жорж Сіменон живе тут з 1955 року.

Його видавець нещодавно оголосив, що в березні 1969 року має побачити світ двохсотий роман Жоржа Сіменона.

Проте чи вірогідна ця майже фантастична цифра — двісті?

— Жорж Сіменон, — розповідає його видавець, — написав свій перший роман у шістнадцять років. Зараз йому шістдесят п'ять. Таким чином, середня продуктивність на рік становить чотири романи.

Проте ці підрахунки не охоплюють написаного під псевдонімами. Адже лише в 1928 році він написав і опублікував сорок романів під десятьма псевдонімами.

До початку 1969 року Сіменон був виданий — лише за приблизними даними — не менш як двадцятьма вісьмома мовами, загальним тиражем триста мільйонів примірників. За його романами — а вони легко піддаються екранізації — поставлено шість десятків художніх кінофільмів. Сімдесят шість романів Сіменона стали основою близько вісімдесяти телевізійних фільмів. Роль комісара Мегре зіграли сімнадцять артистів.

Цікаво, що до недавнього часу телевізійні фільми за творами Жоржа Сіменона йшли в десятках країн, крім Франції. Обурений тим, що французька телевізійна компанія (ОРТФ) самоправно зняла й показала серію телефільмів про інспектора Бурреля, Сіменон заприсягся, що нізащо не дозволить ОРТФ показати «справжнього» Мегре. Дирекції ОРТФ довелося п'ять років умовляти «батька» Мегре, поки народився сімнадцятий Мегре (артист Жан Рішар).

У чому ж полягає секрет такої величезної популярності Сіменона? Їй він завдячує передусім самому собі, своєму літературному талантові.

Читач належно оцінив те основне, що властиве його творчості. Це — гуманізм, співчуття до знедолених, гаряча любов до життя, без якої немає справжньої літератури, невтомні пошуки правди, уміння будувати напружену, гостру, динамічну інтригу. І все це щасливо й невимушено поєднується з майже професійним знанням людської психології, всебічним розумінням суспільного життя тощо.

Кілька років тому відомий французький письменник і прогресивний діяч Еммануель д'Астьє де ля Віжері писав:

«Жорж Сіменон вивчає своїх героїв подібно до біолога, закоханого в життя і сповненого поваги до всього живого. Він ретельно аналізує і ставить діагноз з усією необхідною обережністю, але не дозволяє собі узагальнювати і не бере на себе роль ні політика, ні соціолога. Проте його твори, завдяки своїй об'єктивності, є найбагатшим матеріалом для філософів і моралістів…»

Сам Сіменон завжди й неодмінно підкреслює, що в центрі його уваги — в усій його творчості — стоїть людина, її характер, оточення, доля: