Жорж Сименон - Справа Сен-Ф'якрів

Він додав сухо:

— Не забувайте, що ніхто не знає!..

Він схопив пляшку віскі, налив усім по черзі, починаючи з Мегре і кінчаючи келихом Еміля Готьє.

Не налив він тільки собі. Може, він уже досить випив? Одна свічка згасла. Незабаром погаснуть й інші.

— Я сказав — опівночі… Ще три хвилини… Це скидалося на аукціон..

— Лишається три хвилини… дві… Вбивця має вмерти… Можете розпочати молитву, панотче… А ви, докторе, чи взяли ви з собою інструменти?.. Дві хвилини… півтори…

І весь час біля ноги Мегре була чиясь настирлива нога. Він не наважувався нахилятися, щоб не пропустити очікуваного видовища.

— Як на мене, я піду звідси! — заволав адвокат, підводячись.

Всі дивилися на нього. Він стояв, учепившись руками за спинку стільця і не насмілюючись зробити три кроки, що відділяли його від дверей. Він хитнувся.

І в ту ж мить пролунав постріл. Всі сиділи непорушно, мов закляклі.

Згасла друга свічка, і одразу ж Моріс де Сен-Ф'якр упав, вдарившись плечима об спинку готичного стільця, похилився на лівий бік, спробував підвестися, але знову впав — головою на руки кюре — й завмер.

Усі наступні події були вкрай заплутані. І там, і тут щось відбувалося, а коли вже можна було перевести дух, кожен з присутніх міг розповісти лише про маленьку частку подій, про те, що спостерігав особисто.

— Я бачив його так, як зараз вас. Він залишив свою машину біля в'їзду до села…

— Ви не маєте інших доказів?

— Маю! Сьогодні після обіду церковний служка прийшов до мого банку зі своєю матір'ю… Саме вона примусила його говорити… Невдовзі після злочину граф хотів забрати в хлопчика молитовник і пообіцяв йому певну суму грошей…

Мегре остаточно втратив терпіння, йому здавалося, що його залишено поза грою!

Це була комедія, справжня комедія! Чому доктор посміхається собі в борідку? І чому священик потихеньку забирає руки з-під голови Сен-Ф'якра?

Комедія, фарс і драма водночас.

І справді, несподівано граф де Сен-Ф'якр звівся на ноги, наче прокинувся від сну. Погляд його був суворий, а губи кривилися в іронічній, але зловісній посмішці.

— Йди-но сюди й повтори мені це!.. — гримнув він.

І тут пролунав страшний зойк. Еміль Готьє кричав, мов несамовитий, вчепившись в руку Мегре, наче шукав у нього порятунку. Але комісар відступив, лишаючи двом чоловікам вільне поле бою.

Принаймні один з присутніх нічого не розумів — Жан Метейє. Він був переляканий майже так само, як і банківський клерк. До всього упав один із свічників, запахло горілим.

Адвокат загасив пожежу, виливши на скатерть вино з пляшки.

— Йди-но сюди!

Це наказ! Не виконати його було просто неможливо — це відчувалося з тону, яким були сказані ці слова.

Мегре схопив револьвер. Досить йому було глянути, аби переконатися, що револьвер заряджений холостими патронами.

Отже… Моріс де Сен-Ф'якр упав головою на руки священикові… Шепнув тому кілька слів, і ось усі вважають, що він мертвий…

Зараз це була вже зовсім інша людина. Він здавався вищим на зріст, поважнішим. Він не зводив очей з молодого Готьє, і раптом управитель підбіг до вікна, розчинив його й крикнув синові:

— Стрибай сюди…

Ідея непогана. Усі були такі вражені, панувало таке замішання, що в цю мить Готьє мав шанси втекти.

Чи навмисне зробив це маленький адвокат? Звичайно, ні! Або ж алкоголь додав йому відваги. В усякому разі, коли втікач кинувся, він раптово висунув уперед ногу, і Готьє простягнувся на підлозі.

Він підвівся не сам. Дужа рука схопила його за комір, підняла, поставила на ноги, і він знову заверещав, побачивши, що це рука Сен-Ф'якра.

— Не ворушися!.. Хай хтось зачинить вікно…

І він ударив свого бранця кулаком в обличчя. Той одразу ж заюшився кров'ю.

— Тепер говори! Давай!

Ніхто не втрутився… Ніхто навіть і не подумав про це, настільки всім було очевидно, що підвищувати голос серед них має право тільки один.

Татусь Готьє прошепотів Мегре на вухо:

— Хіба ви дозволите йому?..

Аякже! Моріс де Сен-Ф'якр зараз був господарем становища!

— Ти бачив мене в ту ніч, про яку йдеться, це правда!

Потім він звернувся до інших:

— Знаєте де?.. У під'їзді.. Я мав увійти, а він виходив… Я хотів узяти дещо з фамільних коштовностей для продажу… Ми зіткнулись ніс у ніс у цій темряві… Був мороз… ця падлюка сказала мені, що виходить від… Здогадуєтесь? Виходить з кімнати моєї матері, саме так!..

Вже тихцем, недбалим тоном додав: