Вікторія Андрусів - Вагон №13

– Що у нас сьогодні на обід? А, власне, яка різниця? Я голодний, як звір. Озброївшись ложкою, Любчик поглинав за обидві щоки суп без м’яса, а Ніна, примостившись у куточку, замилувано спостерігала за сином. Упіймавши той погляд, засоромився. – Ти хоч телик увімкни, чи що? Бо у нас так тихо, як на поминках.

Ніна підвелася, клацнула кнопку телевізора, і крізь смугасте зображення на екрані замиготіли події, що змусили розбурхати за останні дні всю країну. Журналістка зосереджено коментувала події, Жоден м’яз не здригався на її обличчі.

«… Два тижні тому парламентська опозиція планувала строкову одноденну акцію з концертом на Європейській площі, що й було проведено. Оскільки на Майдані вже були люди, опозиція підключилася і оголосила безстрокову акцію, тим самим створивши два майдани: один громадський, другий політичний. Другий, хоча за кількістю перевершував перший, але за духом – ні, що і призвело до того, що майдани об'єдналися і партійні прапори опустилися.

Тепер Україна єдина на одній головній площі з єдиною вимогою: підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом.

Дана угода для України – не просто договір, це виконання закону України, це забезпечення українців правом на свободу, на пересування, на ринок, на права, на країну з пріоритетом людини над владою, на країну без корупції і правилами гри для людей, а не влади… Зараз це вже не просто акція. Тут тисячі людей, вони приїжджають з усіх куточків країни, вони стоять в дощ і сніг, вдень і вночі. Вони підтримують один одного, разом обговорюють майбутнє своєї держави, вони змінюють хід історії, вони вірять в себе, адже у них вийшло в дві тисячі четвертому, і зараз вийде. У них є те, чого немає при владі – дух сили, волі і свободи».

– Ти тільки глянь, що у столиці робиться. – Любчик припинив жувати хліб, й відклав недоїджену скибку вбік. Вдивляючись до натовпу, що зібрався на головній площі країни під жовто-блакитними прапорами та прислухаючись до тексту, яким супроводжувала події коментатор, намагався своїм, ще неопіреним розумом збагнути ситуацію.

– Ось поясни мені, мамцю… Оті всі люди, що зібралися там… Невже їм і справді так важливо, аби угода з Євросоюзом була підписана?… Ось мені, приміром, байдуже… Ну й що, як відкриють кордони? Хіба це змінить наше життя? У мене грошей навіть на маршрутку до школи зазвичай нема, а не те, щоб світом подорожувати… Комедіанти…

– Ні, Любчику, ти нічого не розумієш, замалий ще… – Ніна й сама неабияк тривожилася подіями, якими кишіла, немов вулик, країна й рідне містечко. Навіть там, поруч крамниці з гуманітаркою, тільки й чутно було, що про події у столиці. Народ, щоправда, коментував по-різному, однак зрозумілим було одне: люди хочуть пристойного життя… Їм наболіло так, що вже байдуже, якими лозунгами супроводжуватиметься назрілий процес. І вона намагалася спростувати синові по-своєму, по-простому. – Євросоюз, Любчику, це тільки привід зібратися й вимагати змін. Насправді все набагато глибше. Злидні принижують, а від цього люди стають злими. Особливо, коли хтось зовсім поруч відверто жирує, а ти не маєш навіть пристойного одягу, аби з хати у студінь вийти. Ти сам це добре знаєш…

Любчик пригадав сьогоднішню сутичку у школі. І ту нещодавню, яка супроводжувалася відвідинами представниками двох сторін також. І отой неприкрито презирливий погляд, яким супроводжувала «класнуха» його маму, не кажучи вже про самого Едіка, який гидливо стояв осторонь впродовж виховної розмови, немов остерігався підчепити від неї якусь заразу… Покидьок… Убити його замало… І всіх йому подібних… – Подумки вилаявся Любчик, а уголос запитав:

– Кажуть, у президента найдорожчий літак у світі… Це правда?

– Хто його знає… Може й правда…

– Кажуть, його сини – також міліонери…

– Може й так…

– А ще кажуть, що він скупив усі заводи, ледь не всю країну…

– Ого! Та ж ти, як бач, у всьому інформований! – Здивувалася Ніна. – То чому перепитуєш, для чого люди зібралися на майдані?

– Бо якось не віриться у те, що можливо виграти двобій із такою силою… Це – все одно, що з палицями на танки…

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.