Карін Слотер - Лють

— Ну як воно? — Джон кивнув Чіко і пішов до накриття для машин, яке слугувало майстернею.

Механіки пішли на обід. Вони заробляли достатньо, щоб дозволяти собі таку розкіш.

Джон всівся на землю під тентом. Зняв бейсболку і тильним боком долоні витер лоба. Раніше листопад означав наближення зими, але тепер він означав, що вам пощастило, якщо не впрієте до обіду в куртці, яку наділи вранці.

Господи Ісусе, поки його не було на волі, навіть погода змінилася.

Він роззирнувся навколо і тільки після цього витяг з задньої кишені штанів аркуш паперу. Кредитний звіт. Глибоко в душі йому хотілося вкинути його назад у мішок зі сміттям і забути про нього. То й що, як якийсь задрипанець вдавав із себе Джона Шеллі. Що це для нього означало? Очевидно, шахрайські схеми самозванця не цікавили, інакше навіщо йому щомісяця протягом шести років розраховуватися за кредитами? У тюрмі Джон наслухався про найрізноманітніші методи шахраїв, і хоча доступу до комп’ютера він не мав, утім знав, що найкращий шлях для махінації з чужим іменем — це Інтернет. Але це… Це було щось інше. Шахраї завжди брали гроші й накивали п’ятами. Вони не залишалися на місці й не сплачували вчасно щомісячних рахунків. То було схоже на старий анекдот про те, як на чиюсь адресу замовили п’ятдесят піц, тільки тут махінатор сам сплачував за них власною кредитною карткою.

Він згорнув звіт і поклав назад у кишеню. Варто про це забути. Нічого доброго з цього однаково не вийде. Джону слід робити саме те, що радив йому інспектор з нагляду за умовно-достроково звільненими: зосередитися на тому, щоб заново побудувати своє життя. Знайти постійну роботу. Показати людям, що він змінився.

Проте його турбувала ця проблема. Вона скабкою засіла в голові, і він цілу ніч її звідти виколупував, намагаючись докопатися до суті. Мала ж бути якась суть. Інакше навіщо комусь таким бавитися? Може, хтось із темним минулим скористався Джоновими даними для прикриття. Можливо, якийсь убивця-лісоруб із сокирою чи робітник-утікач вирішив, що Джон Шеллі — це хороше прикриття.

Від цієї думки він розсміявся і відкусив шматок сендвіча з арахісовим маслом і бананом. Це ж у якому треба бути відчаї, щоб сховатися під іменем і прізвищем засудженого вбивці й ґвалтівника.

Арахісове масло стало поперек горла, й він кілька разів кашлянув, а потім підвівся й пішов до шланга, що лежав, згорнутий у кільце, на землі. Джон повернув кран і набрав у рот води, спостерігаючи, як Рей-Рей теревенить біля пилососів з якоюсь жінкою. Джон бачив, що той мийник машин, як завжди, багато патякав: певно, даму намагався причарувати. Хоча судячи з того, як та дама була вдягнена, Рей-Рей міг би поберегти сили й просто дати їй грошей. Хлопці, що крутилися навколо «Горили», частенько користалися послугами місцевих дівчат. На Чешир-Бридж-роуд стояв ресторан «Колоніал» — забігайлівка, де не подавали нічого, крім картоплі з м’ясом, а в мебльованих квартирах позаду нього у великих кількостях водилися повії. Джон часто чув, як у понеділок уранці хлопці сперечалися, що краще: брати їх рано, поки ще свіжі, і платити більше, чи пізніше, коли вони вже пом’яті й брудні, але коштують дешевше.

Вулична економіка.

— Пішов нахер, дебіл! — закричала повія і вдарила Рей-Рея в груди.

Рей щось прогарчав і штовхнув її у відповідь, від чого жінка гепнулася на зад.

Першим Джоновим імпульсом було залишатися на місці. Не можна втручатися в чужі розбірки. Так і на той світ втрапити недовго. Так, там була жінка, проте вона працювала на вулицях. Вона могла сама про себе подбати. Принаймні так здавалося доти, доки Рей-Рей раптово не зацідив їй кулаком просто в обличчя.

— Прокляття, — пробурмотів Чіко, який сидів найближче до місця, що раптом перетворилося на ринг. — Навіть не дав їй часу встати.

Джон подивився на свої черевики, що вже просякли водою. Він забув перекрити шланг. За це могло й на горіхи перепасти. Він повернувся до крана, повернув його, спершу забувши, що він перекривається праворуч, а не ліворуч. Згорнув шланг і поклав його на місце. А коли підвів очі, нога Рей-Рея вже описувала в повітрі траєкторію в бік обличчя повії.

— Гей! — вигукнув Джон і повторив: — Гей! — Коли нога влучила в ціль.

Напевно, Джон побіг до них. Мабуть, дорогою вигукнув ще щось, голосно вигукнув і привернув до ситуації ще більше уваги. На той час, коли мозкова діяльність наздогнала м’язову, Джонів кулак болів, наче його вжалив шершень, а Рей-Рей лежав, розпластаний, на землі.