Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих

Так він розмірковував на самоті до другої ранку в себе вдома, аж раптом зачепив оком певну деталь на світлині: на ній була зображена низка полотен, виставлених на міжнародному ярмарку сучасного мистецтва «Арт Базель 2015». Крайній праворуч, — безперечно, портрет Майка, тобто Фройда, порноактора-філософа, єдиного друга Ніни Віс. Той позував оголеним, його кулемет перебував у стані спокою (чи не вперше), а сам він ніби виринав із мулу, виліплений руками Собєскі.

Ще одне підтвердження його вини. Тобто Собєскі був знайомий з Фройдом. Він, звичайно, був коханцем Софі та Елен. Він же був людиною з льоху. А може — й чоловіком з Мадрида. Зрештою, його картини, якщо не фактурою, то самим духом були суголосні чорно-червоному настрою полотен Ґойї.

Корсо схопив мобільний і набрав Барбі.

— Ну, як ти там — спиш?

Вони зустрілися в 36-му будинку й почали шукати збіги. Перед тим, як подзвонити в двері художника, Корсо хотів упевнитися, що має справжні козирі в руках. Перший урожай виявився бідним. У роздруківках потерпілих — ані сліду контактів із Собєскі. Його ім’я жодного разу не згадувалося серед клієнтів «Сквонка». Ані серед передплатників Ахтара.

На світанку Корсо змусив себе зателефонувати до Майка, себто Фройда. Порнозірка щойно розліпив очі й не був надто люб’язним. А головне — нічого нового не повідомив, окрім того, що надрукували в усіх газетах: Собєскі — це видатний художник, який відкараскався від свого темного минулого. У творах залюбки зображує низи суспільства, адже сам до них колись належав. Чи був знайомий із Софі Серейс? Майк не був певний — він сам не надто добре знав художника. Хай там як, йому б ніколи на гадку не спало, що коханцем стриптизерки виявиться якийсь лисий дідько під шістдесят.

Корсо також зателефонував Катрін Бомпар: хотів поділитися новинами й попросити відтермінувати прес-конференцію на один день. Мабуть, під вечір вони матимуть не просто свідка, а підозрюваного у вбивствах Софі Серейс і Елен Десмора. Бомпар відмовила. Ба навіть почала вимагати пояснювальну щодо Собєскі. Корсо нашорошився: боявся пробовкнути якесь ім’я або щось зайве.

— Ти забув, що це я тебе всього навчила, — відрізала Бомпар.

Минула восьма, а копи так і не назбирали жодних конкретних даних. Лише припущення та зв’язки, які ще треба підтвердити. Стефан хотів, зокрема, знайти всі документи, які стосувалися розслідування злочину щодо Крістін Вуґ у 1987 році. Сподівався встановити збіги між першим убивством та двома іншими — коли загинули Софі та Елен.

Під час обідньої перерви вони домовилися піти в «Золоте сонце», а о дев’ятій уся група в стані бойової готовності зібралася в залі засідань. Інструктаж зводився до кількох слів: тепер усі зосереджуються на Філіппі Собєскі.

— Сток, у тебе є цілий ранок, довідайся потихеньку, чим він займався в ті дні, що нас цікавлять найбільше.

— Чому б просто не запитати в нього про це?

— Слід розвідати, куди ми пхаємося. Собєскі сімнадцять років просидів за ґратами. До того ж він — визнаний художник і відома постать. Нам доведеться раненько стати до роботи, аби спіймати його на гарячому. Людо, в тебе досі є знайомі у Флері?

— Трохи лишилося.

— Знайди час, щоб туди з’їздити, і збери інформацію про нього. Яким в’язнем був, з ким знюхався та інше. Собєскі провів там десять років, тож мають про нього пам’ятати.

— А я? — спитала Барбі.

— Ти? Зранку опитай по телефону людей з його оточення. Власника галереї, приятелів-художників, подруг тощо.

— Розкрию їм усі карти?

— Ні. Прикинься журналісткою. Після того, як він вийшов з тюрми, його постійно згадують у газетках і запрошують на телеефіри. Нікого не здивує твій дзвінок.

— А все решта? — поцікавився Людо.

Прозорий натяк на інші способи пошуку: можна опитати близьких знайомих Елен Десмора, передплатників Ахтара, покопирсатися у спільному минулому потерпілих…

— Наразі забудьмо. Цілу днину старанно ритимемо довкола Собєскі. До кропіткішої роботи можна долучити стажистів.

Корсо попрощався й зник у своєму кабінеті.

Попереду — найважче: дзвінок до Емілії. Добряче поміркувавши, вирішив піти в лобову атаку.

— Що тобі знову треба? — спитала вона якнайуїдливіше.

— Ти знайома з Філіппом Собєскі?

Емілія, явно спантеличена запитанням, відповіла не відразу.

За якусь мить прошепотіла:

— Це геній.

— Ти його знаєш особисто?

— Ми не друзі, але щоразу, коли зустрічалися, мене дивував його… надзвичайний розум.