Кріс Тведт: Небезпека рецидиву

Закінчив читання пізно ввечері. Усю дорогу додому справа яскравими образами оживала в моїх думках. Уночі я спав тривожно. Над ранок фрагменти кошмару про жорстоко вбиту дівчинку сплутували, мов павутинням, мої думки. Ще й день не настав, а я вже почувався хворим і стомленим.

Від вбивства Майї до арешту Альвіна Му минуло три тижні. Перше, що привернуло увагу поліції, кримінальний послужний список підсудного. Та найбільше підставила його стара Тойота-пікап.

Майю вбили у вівторок уранці посеред популярної рекреаційної зони, у лісочку на межі з одним із спальних районів міста, який виріс наприкінці шістдесятих років минулого століття. Її тіло було напівсховане під кущами в невеликій виїмці між двома горбиками, заледве за п'ятдесят метрів від прогулянкової доріжки. Дівчину знайшла пошукова команда на світанку наступного дня, після заяви батьків про зникнення доньки. Не було жодного сумніву в тому, що її вбили. Двоє пошуковців лише кинули оком на понівечений труп й обережно позадкували, ступаючи своїми слідами, на стежку, а тоді викликали поліцію. Слідчі Головного управління кримінальної поліції працювали на місці вже з полудня.

Досвідчені криміналісти, які прибули на місце злочину ще до того, як забрали тіло, відверталися й переводили подих, перш ніж взятися до роботи з виявлення слідів навколо. Майя була гола. Її одяг, охайно складений, лежав за п'ять метрів від тіла. У роті — гумовий м'ячик замість кляпу, примотаний до голови шкіряними ремінцями. Руки зв'язані на спині широкою, коричневою клейкою стрічкою. Дівчину зґвалтували й жорстоко покалічили. Два ножі, один — для розрізання шпалер, а другий — звичайний з синьою пластмасовою ручкою, обидва коричневі від висхлої крові, лежали на землі поряд з мертвим тілом.

Окрім ножів, знахідок було небагато. Звісно, навколо валялося трохи сміття: обгортки з-під шоколаду, кілька недокурків, порожня пляшка, але досвідчений погляд одразу визначив, що весь цей непотріб опинився тут задовго до злочину.

Дівчину зґвалтували, але слідчі не знайшли жодних біологічних слідів, ні на тілі, ні в безпосередній близькості до тіла, і це їх дуже спантеличувало. Розтин теж нічого не виявив.

Одяг Майї обережно доставили до лабораторії і дослідили. На ньому, окрім волосків Майї, знайшли ще три різні волоски. Їх віддали на аналіз ДНК.

На землі біля тіла знайшли білі волокна якогось органічного матеріалу, які при ближчому розгляді виявилися целюлозою. Ніхто не розумів, звідки там взялася целюлоза, аж доки одна світла голова з кримінально-технічної лабораторії пов'язала знахідку з відсутністю будь-яких інших слідів і порівняла з волокнами одноразових паперових халатів, якими користується і сама поліція, працюючи на місці злочину. Вони виявилися ідентичними. Криміналісти не мали сумніву — волокна не з їхніх халатів. Слідчі зробили висновок, що вбивця, очевидно, одягав халат, щоб не залишити після себе слідів.

Під керівництвом Головного управління кримінальної поліції співробітники місцевого поліцейського відділку розпочали марудну роботу з виявлення і знаходження осіб, які могли перебувати поблизу місця злочину в актуальний час. Людей закликали через засоби масової комунікації прийти до відділку. Тих, хто приходив, ретельно допитували. Усю інформацію про пересування, час, про людей, які траплялися назустріч, зберігали в комп'ютері. Окрім того, поліція перевірила автомобілі на паркінгу перед парком. Паркінгом часто користувалися відпочивальники. Це була повільна й скрупульозна робота — головоломка, у якій поступово почала проступати виразна картинка.

Того вівторка в парку гуляло багато людей. Не відразу, але з часом більшість з них ідентифікували, допитали, порівняли їхні покази й відпустили. Чимало з них бачили Майю. Дехто навіть з нею розмовляв. Після зіставлення усіх пересувань та часових точок стало ясно, коли Майю могли найпізніше бачити живою. Урешті-решт поліція зосередилася на трьох особах, які перебували в парку на момент убивства і яких ще не ідентифікували: молода жінка, літня жінка й приблизно тридцятилітній чоловік. Молодої жінки так і не знайшли. Літньою жінкою, на думку слідчих, могла бути вісімдесятирічна бабуся, яка часто там прогулювалася, — вона померла від серцевого нападу три дні після вбивства. Але, так чи так, поліцію найбільше цікавив невідомий чоловік. Ніхто з свідків з ним не розмовляв, проте багато хто бачив його дорогою до парку перед убивством. І ніхто не бачив, як він з парку виходив.