Наталка Шевченко - Кривава осінь в місті Лева

— Ні, але...

— Пістолета діставай! Хотів по колесах стріляти — зараз постріляєш. Як Каттані!

Денисенко знову вивудив «макарова». Зняв із запобіжника, опустив скло і по груди висунувся у вікно, під крижаний зустрічний вітер. Він вже майже впіймав на мушку заднє колесо втікача, коли з перпендикулярного провулку їм напереріз вискочив інший автомобіль, водій якого явно не очікував опинитися в епіцентрі погоні в такий вранішній час. «Форд» встиг проскочити, а Пасківу довелося гарячково вивертати кермо ліворуч. Він майже зміг повністю оминути цього бовдура, який так і застряг впоперек шосе. Майже. Денисенко ледь встиг сховати голову, як «фолькс» пройшовся боком по задній частині зустрічної машини, і у відчинене вікно полетіли скалки її габаритних вогнів. Їх закрутило по дорозі, як п’яних фігуристів.

— Йоппєрний театр твою маму душу! — заревів Пасків у розпачі. Він несамовито заобертав кермо, намагаючись втримати машину на дорозі. Пару десятків метрів вони все ще ковзали юзом, а далі «фолькс» таки вирівнявся в потрібному напрямку, навіть уникнувши повної зупинки. Зате втікач віддалився добряче і був уже десь навпроти храму Святих Ольги і Єлизавети.

— Тримайся, малий, — сказав Пасків, лице якого набуло виразу камікадзе, що навів на ціль. — І коли скажу стріляти — висаджуй цілу обойму.

«Фольксваген» ще раз пішов на розгін. Машину дрібно затрусило на бруківці, але це поступово минулося. Вони летіли вперед, як гарматне ядро, і пара автомобілів, що рухалися назустріч, блимнули фарами та перелякано шарахнулися вбік, від гріха подалі. А вогні «форда» знову наближалися. Ось ліворуч промайнув храм, ось бруківка змінилася асфальтом, а з правого боку проповзла будівля приміського залізничного вокзалу... Відстань до переслідуваного на око скоротилася метрів до ста, коли той раптом пішов навскіс дороги і почав пригальмовувати.

— Збирається завертати на Кульпарківську! — скрикнув Пасків. — Ось тепер — стріляй, малий! Стріляй по задніх колесах!

Денисенко знову висунувся у вікно. Автомобіль Чорного вже заходив на поворот, коли заднє праве колесо знову опинилося на прицілі. Твердо зафіксувавши руку, він натиснув на спусковий гачок, ще і ще. Поцілив — покришку «форда» просто розірвало на клапті. Інерція понесла машину боком, пробите колесо вдарилося у брівку, і автомобіль здійнявся в повітря, обертаючись подібно до гільзи, що вилетіла з патронника. Політ завершився ударом у стіну будинку на розі, що вибив з фасаду кілька цеглин та скло з вікон другого поверху. Довгий чорний згорток вилетів з багажника, зачепився за електричні дроти і в супроводі феєрверка іскор гепнувся на тротуар. Потім додолу важко обрушилися самі покручені рештки «форда», і запанувала тиша. Погоня скінчилася.

— Шикарно, малий! — радісно заволав Пасків. Він зробив ефектний напіврозворот, вискнувши шинами, зупинив машину просто посеред дороги і ляснув Денисенка по плечі. — Моя школа, чорт забирай! Оце постріл був!

— Шефе, від того хлопця, напевно, мало що залишилося, — невесело відповів Денисенко. — Допитати ми його вже точно не зможемо.

— Та кому на хрін потрібні ці допити? Підозрюваний тікав з трупом у багажнику і сам став трупом. Якщо за кермом був Окозбирач — вважай, що ти вже на моїй посаді. Вище носа, й ходімо розгрібати уламки. І заразом дзвони диспетчеру, змалюй ситуацію, і хай присилають групу.

— Я думаю, вже все місто в курсі, — пробурмотів Денисенко, вилазячи з машини.

— Маячня якась, — тільки й сказав Сокіл.

Він, Ніна, Рада і Борис скупчилися навколо телевізора в дальньому кутку офісу. Передавали позачерговий випуск новин. П’ять хвилин тому дзвонив Пасків з порадою увімкнути місцевий канал, а ось тепер вони мали честь бачити його задоволену фізіономію вже і на екрані. Репортер поруч з ним збуджено повідав, що сьогодні вранці, завдяки майору Сергію Пасківу та його помічнику після карколомної гонитви Львовом був знешкоджений чоловік, який перевозив у багажнику свого автомобіля труп Олексія Дмитровича Ясинського, громадянина Львова. Тіло Ясинського було спотворене, у нього бракувало очей і серця, як і в чотирьох жертв сумнозвісного вбивці на прізвисько Окозбирач, який вже близько півроку тероризував місто, вбиваючи жінок. Тепер його жертвою став і чоловік. Схоже, що впевнений у безкарності вбивця поспішав, почав діяти безсистемно, а тому помилився і потрапив до рук правоохоронних органів. Щоправда, вже мертвим — погоня містом завершилася автокатастрофою, в якій і загинув водій-злочинець. Зараз його особу встановлено, це безробітний мешканець Львова, що неодноразово був засуджений, але ім’я чоловіка не розголошується в інтересах слідства. Майор Пасків запевнив, що попри деякі деталі, які ще вивчаються, все вказує на те, що загиблий водій і є Окозбирач. Наразі проводиться обшук у його помешканні, та вже зараз можна сподіватися, що прийшов час поставити у справі львівського маніяка жирну крапку...