Андрій Кокотюха - Осінній сезон смертей

Здесь есть возможность читать онлайн «Андрій Кокотюха - Осінній сезон смертей» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Год выпуска: 1997, Жанр: Маньяки, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Осінній сезон смертей: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Осінній сезон смертей»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

"…автор уміє будувати цікаві сюжети, захоплювати читача своєю інтригою. А для читача це дуже важливо, адже він любить і заплутане плетиво кримінального сюжету, і впізнавати знайомі ситуації, і радіти, розгадавши розвиток колізії».
Соломія Павличко Журнальний варіант Березіль, 997 р. N 3–4

Осінній сезон смертей — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Осінній сезон смертей», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Підійшов автобус. Двоє увійшли передніми дверима, я пропхався назад.

— Як здоров’я?

Це Тітонька Коняка.

— Та нормально взагалі-то, дякую.

— А що, за ті дні, поки протікала хвороба, важко було виспатися?

Справді, сьогодні я побив особистий рекорд по запізненнях —

аж на дві години.

— Я дзвонив, що затримуюся. Тут, до речі, нікого не було, і я дзвонив на приймальну.

— Звичайно, не було. Усі були на летючці. Справами, між іншим, займалися.

Я теж не гуляв — стежив за своїми підозрюваними. Вони розійшлися в центрі. Вона рушила до університету, а він — до бібліотеки, куди мене не пустили через відсутність читацького квитка.

Валерка покрутив пальцем біля того місця, де в мене ще позначався синець.

— Знову нарвався?

— Ой, солдате, не питай. Що ви тут без мене накоїли?

— Без тебе, Андрюха, вся робота стоїть, ти ж знаєш. Тобі, між іншим, Юлька дзвонила.

Юльку знала вся редакція. Тетянка трохи ревнувала, хоча я й переконував її, що підстав для цього нема.

— Коли?

— Хвилин сорок тому. Каже — приїхала. Познайомив би!

— Ти не в її стилі, вона тепер знайомиться із людьми високого суспільного статку. Окрім того, ти за таке знайомство точно не подякуєш.

Я сподівався, що Алла подзвонить протягом дня. Вона подзвонила після обіду, і сказала, що чекає на мене у знайомому кафе.

Я виклав усе, що розпирало мене.

— Я не вірю, — Алла навіть не торкнулася кави.

— Я сам не вірю, але факти проти нього.

— Поки все — слова. Треба перевірити.

— А як? Заявити в міліцію? Чи стежити за ним?

— Стежити безглуздо. Один раз ти вже стежив. По голосу впізнаєш?

— Ні. Я голоси погано розрізняю.

— Тоді… Тоді, я думаю, є лише один спосіб…

Гоша зсунув брови до перенісся.

— Не думаю, щоб Мухтар знову тебе послухав.

— Так я ж пояснив уже — цього разу все серйозніше.

— Я зрозумів. Тільки чи зрозуміє Мухтар?

— А ми його спитаємо.

Гоша потер перенісся вказівним пальцем.

— Гаразд, ходім. Тільки щоб ти знав — третьої такої розмови у тебе з Мухтаром не буде.

Це я знав і без нього…

Мухтара ми знайшли, як не дивно, у «Зодіаку». Обидвоє Аликів теж були поряд. Маленький Алик, побачивши мене, заусміхався, на обличчі Мухтара посмішки не було.

— Хочу допомоги попросити… — я не поспішав сідати, не отримавши запрошення.

Мухтар поплямкав губами.

— Сідай, дорогий. Говори, слухаю тебе.

Третій раз за сьогоднішній день я розповів про свої спостереження і висновки. Викладати намагався неквапом, дохідливо і, найголовніше, переконливо. Коли я замовк, то зрозумів — сам собі я вже повірив.

Мухтар, його підлеглі і Гоша перезирнулися. Потім Мухтар повернувся всім корпусом до бармена Сашка і жестом підкликав його. Той з’явився негайно.

— Нас, дорогий, твій сусіда цікавить, — промовив Мухтар.

— Котрий?

Мухтар глянув на мене, даючи зрозуміти, хто тепер повинен запитувати.

— Із сто сорок сьомої кімнати. Там чоловік із жінкою наче живуть…

— Так. Вона Валя, він Максим. Макс. Ми з Юрком і не спілкувалися з ними толком. Макс один на весь поверх у преф грає, компанію для пулі постійно складав. Ось і все знайомство.

Так не буває. Або буває раз у житті. Преферанс! Банальний преферанс.

— Що вони за люди?

— Слухай, я звідки знаю? Вона більше вдома сидить. Він у аспірантурі вчиться, двірником підробляє, сторожує десь, здається… У карти класно грає… А що вам до них?

Мухтар знову втрутився.

— Іди працюй, дорогий. Потрібен будеш — гукнемо.

Стенувши плечима, Сашко відійшов за стійку.

— Ну, що скажеш? — питання до мене.

— Якщо підійти до нього і приперти до стіни — толку не буде. Звичайно, він ні в чому не признається.

— А йому є в чому признаватися?

— Не знаю. Чесно — не знаю. І ніхто не знає. Може, я знову помиляюся. Але Юрко сидить ні за що, і я думаю — це аргумент, щоб повірити мені ще раз і спробувати знову.

Мухтар знову пожував губами.

— А скажи — чому ти до мене прийшов? Тим ж сам прекрасно все можеш, без мене і моїх людей…

— Я не сьогодні народився, Мухтаре. Я на твоїй території займаюся своїми справами. І потім мені просто потрібна практична допомога, хоча б твоє слово.

— І як ти хочеш пробувати, дорогий?

По очах його я бачив, що лестощі зробили свою справу, так само як і дотримання правил субординації. І ще я бачив вогники азарту — мені таки вдалося його зачепити!

— У кіно й книжках у таких випадках тих, кого підозрюють, провокують. «Вікно спальні» бачив хто-небудь? — кивнув, як не дивно, Алик. — Там дівчисько погодилося грати роль приманки і завести маньяка, — я зробив паузу, але ніхто не перебивав, і я повів далі. — Треба розіграти спектакль. Ми вже знаємо, за яким принципом він обирає свої жертви. І треба спробувати підвести до нього бабу. А для того, щоб приманка спрацювала, вона мусить муляти йому очі. Найкраще — слід поселити її поряд із ним. У Сашкову кімнату. Тоді він швидше клюне — я перевів подих. — Це кістяк, схема. Деталі я вже продумав. Немає тільки жіночої кандидатури, але й це придумається. Ну, то як?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Осінній сезон смертей»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Осінній сезон смертей» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Андрій Кокотюха - Клуб Боягузів
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Аномальна зона
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Київські бомби
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Шукачі скарбів
Андрій Кокотюха
libcat.ru: книга без обложки
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Зламані іграшки
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Небезпечна спадщина
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Група залізного порядку
Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - Пригоди Клима Кошового
Андрій Кокотюха
Отзывы о книге «Осінній сезон смертей»

Обсуждение, отзывы о книге «Осінній сезон смертей» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x