Джеймс Чейз - Меллорі

— Я не впевнена... думаю, що коло Шантії. — Вона знову вихилилася в отвір, пильно вдивляючись у пітьму, намагаючись розгледіти майже невидні околиці. — Я би сказала, що зараз ми десь західніше Шантії.

«Шантії? Про що вона говорить?» Та ці спроби думати були Янові не до снаги, і він заплющив очі, раптово збайдужівши і до того, де вони зараз, і до того, що з ними станеться. Він непорушно лежав, здавалося, вже тривалий час, коли це зненацька потяг смикнувся та рушив уперед, і гудок знову загорлав, а зчеплення вагонів загуркотіли навспак.

Цей різкий посмик повернув Яна до тями. Що вона сказала? Шантії? Але ж Шантії це у Франції. А вони — в Англії; принаймні він уважав, що вони в Англії; та чи так було насправді? Він заскреготав зубами, та, відчуваючи, як холодний піт струменить обличчям, спробував пригадати, що саме з ними сталося. Ян пригадав утечу з Чейні-Вок і церкву. В церкві він утратив багато крові. Тоді пригадав, яким смертельно хворим він почувався. Жанна сказала, що вони мусять дістатися вокзалу Кінґс-Кросс. Вони поїхали туди у таксі. Водій був літній чоловік — змучений, підпилий та байдужий до всього. Коли Жанна з Яном вмостилися до його душного кеба, таксист лише раз окинув їх поглядом невидячих очей. Вони були впевнені, що той водій їх уже ніколи не впізнає. Ще Ян пригадав, як знепритомнів у таксі, як несамовито Жанна намагалася повернути його до тями і як їй це вдалося за якусь мить до того, як таксі зупинилося коло вокзалу.

Ян ніколи не зрозумів би, звідки у нього взялися сили, щоби дійти до вантажної станції. Він ледь усвідомлював, що Жанна підтримувала його у тій довгій, подібній на нічне жахіття прогулянці акрами [56] Акр — одиниця міри площі у Великій Британії, США й інших країнах. 1 акр приблизно дорівнює 0,4 гектара. залізничних колій, попри нерухомі вагони вдалину, у простір, який видавався Янові суцільною коловертю білих, зелених і червоних вогнів. Час до часу якийсь паротяг із оглушливим верескливим звуком випускав пару, змушуючи Янову шкіру вкриватися сиротами, а жижки — тремтіти. Чоловікові щоразу здавалося, ніби потяг суне на них, аби покраяти та пошматувати на криваве клоччя. Й отак вони удвох, повільно рухаючись, проминали шпалу по шпалі, прямуючи до якоїсь невідомої та безнадійної мети. Ян негоден був збагнути, яким чином Жанна знала, до якого саме вагона їм треба дістатися. Вона залишила його сидіти на бочці мастила край залізничного шляху, а сама пішла у пітьму. Її не було тривалий час, хоча Янові було вже байдуже. Він тішився тим, що наразі не мав потреби рухатися й міг сидіти, заколисуючи свою зболену руку, дозволяючи розуму поринути у забуття та відчуваючи вдячність до Жанни, яка перебрала на себе усю відповідальність і залишила Яна наодинці з його стражданнями.

Він пригадав, як відчув на своїй здоровій руці її сильні руки — вони тягнули його, підводячи, і підтримували, коли він насилу переставляв ноги, зосередившись лише на тому, щоби продовжувати рухатися, а вибір напрямку залишивши Жанні.

Він пригадав непереборний запах риби та звук залізної засувки, що заскреготіла, коли Жанна відчинила двері товарного вагона. Дівчина мала чимало труднощів із тим, аби посадити Яна до вагона. Він пережив нестерпні муки, поки Жанна, вхопившись за Янів плащ, затягувала його у сморідну пітьму. Без її допомоги це завдання було би просто неможливим.

Але більше він нічого не пригадував. Коли Жанна затягла його до вагона, він перекотився та ліг на поранену руку, натиснувши на неї всією своєю вагою. Біль, що охопив Яна тоді, був подібний на вибухову хвилю — він умить пожбурив його розум у страхітливу, сповнену крику чорноту, і Янова свідомість згасла, неначе він помер.

А зараз Жанна говорить про Шантії. Невже вони перетнули Канал [57] Ла-Манш (фр. La Manche — «рукав»), також знаний як Англійський канал, або просто Канал ( англ . English Channel, або The Channel) — протока, що відокремлює острів Велика Британія від Франції. ? Як вони могли опинитися західніше Шантії? Мабуть, він просто неправильно її зрозумів. Мабуть, вона назвала якесь англійське місто, і це прозвучало схоже на «Шантії». Його думки полинули в минуле. Шантії! Там була їхня стара штаб-квартира. Там була остання Ґурвілева криївка. У Шантії була похована його Шарлотта. Задихаючись від хвилювання, Ян запитував себе, чи могло статися так, що якимось дивом Жанна змогла вивезти їх з Англії. Однак здоровий глузд відстоював свої права. Він просто неправильно її зрозумів, інакше не могло бути.