Джеймс Чейз: Стерв'ятник - птах терплячий

Тоні сиділа в барі на табуретці. Її спідничка, навіть коротша, ніж міні, ледь прикривала пах. Дівчина сьорбала гіркий вермут «Чінзано» з льодом. Ґеррі по-молодечому замовив подвійний «Ват 69» і привітався з Тоні. Вона здалася йому дівчиною, з якої чоловіки можуть вітатися, якщо мають шарм, а Ґеррі точно його мав.

Білявій Тоні було двадцять два роки. Її мініатюрне обличчя прикрашали великі блакитні очі з чорними густими віями, яким би навіть корова позаздрила. Окрім того, вона була дуже, ну дуже розкішною.

Дівчина задумливо й проникливо зиркнула на Ґеррі. Вона вирішила, що він — найсексуальніший чоловік з усіх, кого вона тільки бачила, і кров у ній зашуміла. Тоні хотіла здобути його, щоб потім віддатися і кохатися з ним так, як ще ніколи за все своє коротке, сповнене чуттєвих насолод життя.

Вона усміхнулася.

Ґеррі знався на жінках. Він уміло зчитував знаки, тому швидко збагнув, що перед ним — запрошення, яке потрібно прийняти без зайвої делікатності.

У гаманці молодика лежало двісті дев’яносто фунтів: усе, що вдалося отримати від продажу літака незадовго до арешту французькою поліцією. Зараз Ґеррі сяяв упевненістю та готовністю брати бика за роги.

Допивши віскі, молодик усміхнувся й мовив:

— Я хотів би краще познайомитися з тобою. У нас трохи більше години до прибуття. Може, зайдемо в каюту?

Такий прямий підхід Тоні сподобався. Вона хотіла Ґеррі, а ця пропозиція тільки все спростила. Дівчина розсміялась, а тоді кивнула.

Знайти каюту, опустити штори й замкнутися було нескладно. Та стюарду довелося з дюжину разів гримнути у двері, аби нагадати їм, що корабель уже прибув до Дувра, і якщо вони не поквапляться, то спізняться на потяг, рух якого узгоджений із прибуттям судна.

Умостившись біля Ґеррі в порожньому купе першого класу, Тоні по дорозі до Лондона розповіла йому, що вона — успішна модель, має багато роботи й двокімнатну квартиру в Челсі, тож якщо він шукає дах над головою... «Ну, любчику, і чому б нам не жити разом?»

Ґеррі планував якийсь час пожити у дешевенькій кімнаті скромного готелю аж ген на Кромвель-роуд, поки не переосмислить свого становища і не підшукає якогось пристойного заробітку. Тому зараз він і не думав вагатися.

І ось він мешкає з Тоні уже добрих три тижні, розтринькує рештки своїх запасів, але досі не знайшов прибуткової роботи. Тепер, коли жодних перспектив не передбачалося, він починав хвилюватись. Однак Тоні сприймала усе це як звичайний жарт.

— Чому ти так переймаєшся, мій великий чудовий звіре? — запитала вона минулого вечора, стрибнувши йому на коліна і кусьнувши за вухо. — У мене є всі гроші на світі! Краще покохаймося!

Ґеррі допив уже майже холодну каву, скривився й підійшов до вікна, щоби подивитися на повільний дорожній рух і квапливий потік чоловіків та жінок, які поспішали на роботу, ховаючись під парасольками.

Він почув шум біля вхідних дверей: у скриньку кинули листи.

Щоранку Тоні отримувала безліч листів від непримітних юнаків, які обожнювали її, але Ґеррі сподівався знайти щось і для себе. Він витягнув зі скриньки п’ятнадцять листів, швидко їх проглянув і знайшов лист, адресований йому. Конверт ручного виготовлення із необрізаним краєм справляв враження. Ґеррі розірвав його і витягнув аркуш паперу.

Готель «Королівські вежі»,

Лондон - W.I.

Містере Ґеррі Едвардс, чи не була б Ваша ласка зайти за вказаною адресою 11 лютого об 11:30 і запитати містера Армо Шаліка?

(Щодо оголошення в «Дейлі Телеграф», а/с S.1012)

«Звісно ж», — міркував Ґеррі. Він обов’язково зайде до містера Армо Шаліка. Таке ім’я й така адреса за версту пахли великими грішми.

Ґеррі поніс лист до маленької спальні.

Тоні лежала на животі й міцно спала. Її нічна сорочка задерлася, виставляючи напоказ красиві довгі ноги.

Ґеррі сів на край ліжка й замилувався дівчиною. Вона й справді була неймовірно вродливою. Піднявши руку, молодик різко ляснув красуню по голих сідницях. Дівчина вигнулася, стулила ноги, кліпнула й через плече поглянула на коханого. Він знову ляснув її по сідницях — Тоні квапливо розвернулася й сіла.

— Це зґвалтування! — заявила вона. — Де мої трусики?

Ґеррі знайшов білизну в іншому кутку ліжка й простягнув дівчині. Тоні поглянула на неї і всміхнулася.

— А вона мені потрібна?

— Гадаю, все-таки ні, — хижо посміхнувшись, відповів Ґеррі. — Я отримав лист. Чи могла б ти ненадовго відірватися від своїх непристойних думок і зосередитись на справі?