Джеймс Чейз - Це не моя справа

Я поплескав Бікса по плечу.

— Ця білявка — моя власність, — нагадав йому. — І якби це було не надто потаємне місце, то я показав би тобі, куди поставив свою персональну печатку, — так що руки геть від неї; я також попросив би тримати при собі масні погляди!

Крістал сказала, що їй подобаються масні погляди — і чи не могла б вона насолодитися ними уповні?

— Чи не міг би ти якось угамувати тих двох? — вимогливо спитав Ульман. — Якщо їм нецікаво, то мені дуже потрібна твоя розповідь. Навіщо було приводити розкішну блондинку на таку серйозну розмову? Як на мене, білявки — серйозна загроза суспільству.

— Не надто ввічливо, — ображено озвалася Крістал.

Ульман холодно глянув на неї.

— Єдина жінка, з якою я був увічливий, це моя мати, — повідав він їй.

Крістал сказала, що вельми здивована, що в нього взагалі була матір... А чи не померла, бува, та стара леді від розбитого серця?

— Заспокойтеся, — сказав я їм поквапно, бо Ульман починав уже лютувати.

Бікс тут же заявив: може б, вони трохи прогулялися з Крістал, поки ми з Ульманом знуджуватимемо один одного до смерті?

— Може б, ви вже замовкли? — гаркнув я, стукнувши кулаком по столу.

— Ну ж бо, розповідай вже, — нетерпляче промовив Ульман. — Ти буквально замордував мене за ці останні кілька днів, постійно вимагаючи все нової і нової інформації. Як все-таки ти вийшов на Коррідана?

— Може, почнімо все з самого початку? — запропонував я. — Тоді і Крістал, яка б тупа вона не була, змогла би слідкувати за ходом оповіді. Ой! — я тут же отримав від Крістал у щелепу, звелів їй поводитись як слід і поквапно почав свою розповідь, поки мене знову не перервали.

— Як вам відомо, Бредлі, щоби компенсувати збитки, встановив у своєму клубі кілька столів для гри в рулетку, — почав я. — Але в такого виду діяльності нема майбутнього, якщо у вас відсутнє прикриття. Бредлі був достатньо тямущий, щоби збагнути це, тож шукав когось впливового в поліції, хто надав би йому такий захист.

— І вибір його пав на Коррідана? — запитав Ульман.

— Не переривайте, — дорікнула йому Крістал. — Мій тато каже, що люди, які уривають інших...

— Облишмо твого тата, — поквапно втрутився я. — Стули ротик, крихітко, і дозволь говорити мені. — Я глянув на Бікса. — Це моє коліно, а не Крістал: кажу тобі на той випадок, якщо ти хотів би погладити його.

Бікс різко висмикнув руку і навіть трохи зашарівся. Й докірливо глянув на Крістал. Та захихикала.

— Саме так — його вибір упав на Коррідана, — провадив я далі, бо Ульман почав знову незадоволено бурчати.

— Коррідан на той час був уже зіркою Скотленд-Ярду та якраз займався азартним бізнесом у клубах. Бредлі запропонував Корріданові чималий куш, якщо той попереджатиме його про заплановані рейди. Це були легкі гроші, й Коррідан заковтнув наживку. Отоді на сцену вийшов Джеймс Джейкобі.

— Наскільки було би краще, якби ваша розповідь супроводжувалась слайдами, — з жалем сказав Бікс. — Лише уявіть собі появу Джейкобі у розпал снігового бурану! Як би це було захопливо!

— Особливо якщо вкласти діапозитиви догори ногами, — хихикнула Крістал, затулившись меню.

— Я зараз усіх вас підвішу догори ногами, — пригрозив я.

— Не зважайте на тих кретинів, — сказав Ульман. — Продовжуйте, заради Бога!

— Джейкобі був досвідченим злодієм, що спеціалізувався на викраденні коштовностей і планував викрадення колекції Алленбі вартістю у п’ятдесят тисяч фунтів, — сказав я, гостро глянувши на Крістал, котра мавпувала мене. — Однак Джейкобі знав, що сам він таке грандіозне викрадення не зможе організувати.

— Слабак! — з відразою сказав Бікс. — Я зробив би це сам, навіть якби йшлося про удвічі меншу суму!

— І я! — втрутилась у розмову Крістал. — Я зробила б це і за вчетверо менші гроші!

— Отож, він запропонував Бредлі увійти з ним у частку, — продовжував я, ігноруючи їхні балачки. — Бредлі ж подумав, що непогано було б залучити на свій бік поліцію і зробив відповідну пропозицію Корріданові, запропонувавши йому третину здобичі за умови, що Коррідан потім сам займеться справою пограбування і таким чином відведе підозри від Джейкобі.

— Це було розумно, — схвально озвався Ульман. — Гадаю, це все ви дізналися від Нетти?

— Якби ж то! Вона й справді говорила, але, мій Боже, — що вона верзла! Відтак Коррідан, почувши, якою буде його частка, таки погодився на пропозицію. І тут на сцену виходить Нетта. Отож, дев’ять місяців тому вони з Бредлі побралися. Для Бредлі це була єдина можливість змусити її мовчати. Така угода цілком влаштовувала Нетту, адже вона могла й далі жити, як заманеться, за фінансової підтримки Бредлі; а якби він утомився від неї, то вона мала намір як слід подбати про умови розлучення. Бредлі придбав котедж у Лейкемі, щоби звідти займатися організацією пограбування і використовувати його як любовне гніздечко для себе з Неттою.