Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

Цієї ж миті «б'юік» із фургоном з'їхав з дороги і зупинився. Із машини виліз блідий та знервований Кітсон, запитально поглянувши спершу на Морґана, а тоді на броньовик.

Блек вигулькнув з-за кущів, де він саме ховав тіло охоронця.

— Що трапилося? — запитав Алекс. — Я чув постріли.

— Ми облажалися, — відрізав Морґан. — Треба вмиватися.

— Заждіть, — крикнула Джинні, — «б'юік» може заштовхати броньовик у фургон. Це можна зробити! Треба хоча б спробувати. Не можна ж все ось так покинути!

Морґан прикипів поглядом до дівчини.

— Ну звісно ж! Що це з моєю головою? — бос повернувся до Кітсона. — Відчепи фургон, хутко!

Відчувши знервованість у голосі боса і збитий з пантелику, бо не знав, що трапилося, Кітсон швидко підбіг до трейлера і витягнув стяжний болт.

Морґан знову закричав до Блека:

— Допоможи йому! Ну ж бо! Розверніть той фургон. Ти, Джинні, постав «б'юік» за броньовиком!

Поки Блек із Кітсоном вручну перетягували трейлер, Джинні проїхала на «б'юіку» повз броньовик, а тоді дала назад так, аби задній бампер її машини зчепився із заднім бампером панцерника. Кітсон і Блек дотягнули фургон впритул до машини.

— Заблокуйте колеса, аби він не ковзав, — сказав Морґан. — Бери ломи, Еде! Використай їх, аби перед не просів.

Працюючи з відчайдушною швидкістю, Кітсон зібрав кілька величезних каменів і попідкладав їх під колеса, поки Блек заклинив ломами шасі фургона, аби той не покотився вперед.

— Давай! — крикнув Морґан, махаючи Джинні.

Кітсон підійшов до броньовика й зупинився, а Френк тим часом відкрив задні дверцята фургона.

— Давай обережно! — знову гукнув Морґан.

Джинні почала повільно штовхати «б'юіком» броньовик. Хоча авто з грошима стояло на ручному гальмі, постійний тиск «б'юіка» таки зрушив його з місця.

Кітсон і Блек підштовхували передні колеса, намагаючись затягнути броньовик у фургон. Нарешті панцерник почав повільно заїжджати у трейлер. Передні колеса «б'юіка» помалу піднімалися трапом, заштовхуючи авто всередину.

— Стоп! — закричав Морґан. — Усе! Еде, забери ломи та гвинтівку. Кітсоне, причепи фургон! Хутко! Не можна гаяти ні хвилини!

Джинні проїхала до трейлера, а тоді розвернулася й позадкувала, щоб Кітсон міг причепити фургон до машини.

Дівчина вийшла, і на місце водія знову сів Алекс. Він повернув «б'юік» із фургоном обличчям до дороги.

Морґан і Блек залізли у трейлер.

Обидва чоловіка були шоковані тим, скільки місця у фургоні зайняв броньовик. Вільного простору залишилося мало: по вісімнадцять дюймів із боків та два фути позаду. Вони збиралися сховатися в кабіні броньовика, а тепер їм доведеться сидіти ззовні, і поїздка явно не буде зручною. Якщо Кітсон їхатиме надто швидко, панцерник може зрушити з місця і розчавити їх.

— Пильнуй, — сказав Морґан, залізши всередину. — Якщо машина посунеться...

Юнак кивнув:

— Я буду уважним.

— Може, краще заблокувати колеса? — завагався Блек біля дверей.

— Залазь усередину, чорт забирай, — гарикнув Морґан. — На це немає часу. Поїхали, Кітсоне!

Алекс зачинив фургон, підійшов до «б'юіка» і сів за кермо.

Джинні зняла залиті кров'ю спідницю та блузку і перевдягнулася в сірий одяг.

Кітсон швидко зиркнув на неї, відзначивши про себе, наскільки ж вона бліда.

Завівши двигун, він швидко покотився дорогою, відчуваючи слабку реакцію «б'юіка», який тягнув за собою стільки ваги.

Коли Джинні застібнула блискавку збоку на спідниці, він нарешті спитав:

— Що трапилося?

Знервованим нерівним голосом вона коротко переповіла події.

— Тобто у броньовику — труп? — налякано перепитав Кітсон.

— Якщо той чоловік ще живий, — сказала Джинні, — він викличе підмогу по радіо — і нам гаплик. Але Морґан сказав, що застрелив його.

— Ми що, привеземо його в кемпінг?

— Ой, заткайся! — крикнула, зриваючись на писк, Джинні. Вона відвернулася від юнака і закрила обличчя руками.

Морґан сидів усередині фургона, притиснувшись спиною до стінки трейлера, поки його ноги спиралися на заднє колесо броньовика. Чоловік розмірковував: «Що ж, я зробив це! Тепер нема куди відступати! Я вбив двох людей заради цих грошей. Така їхня доля. Вони були сміливцями. Особливо водій. Він знав, що я його вб'ю, якщо він ворухнеться, — і все одно ворухнувся. Сміливості у нього більше, ніж у мене. Я б не ворухнувся. Я б навіть не спробував дотягнутися до кнопок, коли за фут від обличчя — дуло пістолета, але він наважився й опустив заслінки. Через це ми тепер у лайні. Вози тепер його труп! Ми маємо пробитися в броньовик і витягнути його звідти. Сподіваюся, він мертвий. Та якщо водій зміг увімкнути радіосигнал, нам кінець».