Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

— Вони наближаються! Я їх бачу! — закричав Блек. — Хутчіше!

Морґан швидко зиркнув на Джинні.

Лягаючи долілиць серед калюжі крові, дівчина подивилася на боса — її обличчя було блідим і напруженим.

— Маєш пістолет? — запитав Френк.

— Так.

— Не хвилюйся. Я буду поряд, мала.

Запаливши сірник, Морґан раптом звернув увагу, що Джинні лежить надто близько до перевернутої машини. Вогонь, щойно спалахнувши, може обпалити дівчину, але вже було надто пізно щось змінювати.

— Поквапся! — гукнув Блек із нотками паніки в голосі.

Морґан підніс запалений сірник до ганчірки, тоді пробіг мимо Джинні і сховався за укриттям.

Полум'я прокотилося тканиною до фляжки з бензином. Раптом усе вибухнуло. Сильний порив пекучого повітря так хльоснув Морґана, що той аж задихнувся.

Чорний дим і гігантський стовп помаранчевого вогню здійнявся над дорогою.

— Вона ж згорить! — крикнув Ед, ховаючи обличчя від жару.

Морґан знав, що він нічим не може допомогти Джинні. Він перестав думати про дівчину і поглянув униз на дорогу. Броньовик саме виїжджав з-за повороту до «пляшкового горла».

— Ось вони!

Блек схопив гвинтівку і притис приклад до плеча. Мушка ходуном ходила у нього перед очима, поки він відчайдушно намагався тримати зброю рівно.

Величезне полум'я трохи вгамувалося, а дим ледь розвіявся. Машина досі палала, а жар стояв просто пекельний.

Джинні лежала нерухомо посеред дороги.

Із того місця, де сховався Блек, сцена мала по-жахному правдоподібний вигляд. Заціпеніла дівчина, кров на руках і спідниці, ноги розкидані, як у набитої тирсою ляльки — картину фатального нещасного випадку доповнювала хіба що палаюча машина.

Морґан кляв себе останніми словами, що не поклав дівчини подалі від авто. Навіть на тому місці, де сховався він, жар був нестерпним. А Джинні лежала футів на двадцять ближче до полум'я і вже напевно засмажувалася там живцем. Однак вона не рухалася, ба більше — жодним жестом не виказувала страждання.

Панцерник проїхав «пляшкове горло».

Палець Морґана ліг на спусковий гачок кольта. Чоловік побачив водія та охоронця, а тепер спостерігав, як змінювалися їхні обличчя, коли вони вгледіли охоплену полум'ям машину та дівчину на дорозі. Водій вдарив по гальмах, зупиняючи машину за п'ятнадцять футів від Джинні.

«Яким буде їхній наступний крок? — гадав Морґан. — Що ті двоє робитимуть?» Тепер усе залежало від цієї миті: його надії та плани повисли на волосині.

Охоронець, витріщаючись, нахилився вперед. Водій поставив передачу на нейтралку.

Морґан бачив їх обох через опущене бокове скло. Принаймні поки що вони слідували його плану.

Настала пауза, що видавалася Френку безкінечною: охоронець і водій просто дивилися на Джинні крізь вітрове скло. Потім охоронець сказав щось водієві, і той кивнув.

«Паршиво», — занепокоївся бандит. Чоловіки в машині зберігали спокій, їх зовсім не вражало побачене. Морґан зауважив, як водій потягнувся вперед і взяв ручний мікрофон.

«Заради бога! — подумав Френк. — Вони ж збираються взяти по радіо інструкції!»

Він вагався, чи не вийти йому з укриття і накинутися на водія з охоронцем. Якби ж він тільки передбачив їхні дії, то наказав би Блеку сховатися по інший бік дороги, щоб мати змогу напасти на броньовик одразу з двох боків. Однак зараз Френк не наважувався виступити сам на сам проти цих двох.

Морґан питав себе, як там Джинні. Вона лежить на дорозі, повільно засмажується і не знає, що відбувається, хоча розуміє, що броньовик застиг за кілька футів від неї. Навіть у такий кризовий момент Морґан знайшов час подивуватися витримці дівчини. Ця ситуація випробовувала навіть найміцніші нерви.

Тепер Френк дивився, як охоронець говорить у мікрофон. Він чув його голос, але не міг розібрати слів. Імовірно, час для втечі скорочується в рази. Щойно панцерник зникне зі зв'язку, Агентство зрозуміє, що щось трапилося, і підніме тривогу.

Охоронець все ще говорив, тримаючи мікрофон біля рота. Потім він сказав щось водієві, відчинив дверцята і вийшов. Водій залишився на місці й продовжував спостерігати крізь вітрове скло.

Морґану стало цікаво, що робить Блек. Але з того місця, де він лежав, спільника не було видно.

Поки охоронець йшов до Джинні, Блек націлював на нього гвинтівку і подумки лаявся, бо руки у нього так трусилися, що він не міг втримати зброю рівно. Це викликало у нього паніку.

Тепер охоронець був за десять футів від Джинні, й Ед знав, що Морґан будь-якої миті може вийти з укриття. Мушка гвинтівки витанцьовувала навколо охоронця: якоїсь миті на ньому, іншої — ні.