Коли він натисне на спусковий гачок гвинтівки, то не тільки вб'є людину, а й віддасть власне життя на милість фортуни. Щойно куля полетить до цілі, він не буде в безпеці ніколи, аж доки не помре.
Це означатиме, що він не зможе більше нікому довіряти, повсякчас здригатиметься від стуку в двері, його руки завжди підніматимуться, коли він бачитиме поліцейських, а у снах чоловіка постійно переслідуватимуть жахіття. Він сам стане відступником.
Сонячний промінь уже досягнув правого кута стелі, і Блек, скинувши простирадло, піднявся з ліжка. Він пройшов кімнатою, схопив напівпорожню пляшку скотчу й плюхнув міцного трунку у склянку. Скривився, наповнивши напоєм рот, а потім із зусиллям проковтнув. Кілька секунд Блек стояв, не ворушачись, але щойно відчув, що пійло подіяло, пішов до ванної та ввімкнув душ.
В обшарпаній кімнатці на горішньому поверсі готелика на околицях міста Джинні саме закривала кришку валізи, в якій помістилися усі її земні надбання. Вона поглянула на наручний годинник — за двадцять сьома. «Ще півгодини до того, як треба буде їхати в майстерню Джипо», — сказала собі і, підійшовши до вікна, визирнула на вузьку брудну вулицю, заставлену з обох боків смітниковими баками.
Якщо пощастить, думала вона, за кілька днів або тижнів відійде в минуле її попереднє жалюгідне і бридке життя. У неї з'являться гроші. Вона зможе поїхати до Нью-Йорка, купити одяг, винайняти пентхаус і жити так, як вона мріяла роками.
Якщо їм пощастить.
Джинні вірила у Морґана. Він мислив так само, як і вона. Дівчині сподобалася відкарбована ним фраза: «Весь світ у кишені». Ці слова чітко відображали життя, якого вона прагнула, і не було іншого способу отримати бажане, окрім як роздобути велику суму грошей.
Якщо хтось і міг захопити броньовик і дістати гроші, то це Морґан.
А от щодо решти...
Вона скорчила гримасу.
Так багато залежало від Джипо. Його збудженість нервувала Джинні. Вона сподівалася, що Морґан дасть йому раду.
Проблеми може створити і Блек. Джинні знала, як він на неї дивиться. Їй слід бути з ним обережною і не залишатися наодинці, коли вони приїдуть у кемпінг.
Джинні насупилася від думки про Кітсона. Він, очевидно, закохався. Її холодний аналітичний розум трохи відтанув після згадки про вираз Алексових очей і те, з якою відчайдушністю хлопець намагався їй сподобатися, поки вони їхали в Марлоу.
Коли вона отримає гроші, навколо почнуть крутитися вовки, щоб їх забрати. Джинні була цього певна. Можливо, об'єднатися з Алексом — непогана ідея. Тоді у них буде ледь не півмільйона доларів на двох. Із Кітсоном впоратися буде неважко, до того ж він видався надійним. А ще з ним буде безпечно. Люди можуть запитати, звідки у двадцятирічної дівчини стільки грошей. Самотня дівчина завжди викликає різні підозри.
Так, є над чим поміркувати.
Першим приїхав Морґан.
Коли він зупинився біля майстерні Джипо, годинник на панелі інструментів «б'юіка» показував за десять восьму. Напередодні він, Блек і Джипо попрацювали коло машини і на всі сто впевнилися, що з нею все гаразд, тож Френк забрав собі авто для випробування.
Зайшовши, Морґан побачив Джипо, який саме розкладав інструменти у ящички фургона.
Бос відразу звернув увагу на те, що італієць блідий і важко дихає. Коли Джипо тримав інвентар, руки його тряслися. «Це мине, — подумав Морґан. — Мусить минути».
Тепер, коли вони підступилися до першого пункту їхнього плану, відчував якесь напруження навіть сам Морґан, тож він міг пробачити Джипо його знервованість. Але бос не збирався пробачати, якщо вона триватиме вічно.
— Здоров, Джипо. Усе добре?
— Авжеж, — кинув італієць, уникаючи Морґанового погляду. — Сьогодні буде гаряче. Але краще сонце, ніж дощ, еге ж?
До сараю, несучи корзину для пікніка та валізу, зайшла Джинні.
Морґан подумав, що дівчина схожа на людину, у якої була безсонна ніч. Під очима чорніли синці, та й макіяж не міг приховати блідість обличчя.
— А ось і ти, — сказав Френк, підходячи до дівчини. — Хвилюєшся?
Джинні поглянула на боса байдужими, холодними очима кольору морської хвилі.
— Не більше за тебе.
Морґан вишкірився.
— Отже, таки хвилюєшся.
Зайшов Блеком, а за ним і Кітсон.
У Морґана відразу виникла підозра, що Блек хильнув зайвого: обличчя у нього було червоним, а хода — дуже розв'язною.
Морґан трохи стривожився.
Кітсон видавався знервованим, але опанував себе краще, ніж Блек і Джипо, чим приємно здивував боса.
Читать дальше