Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

Легенько штовхнувши Джипо в груди, Морґан пішов геть.

Під'їжджаючи до великої парковки за кінотеатром «Ґомон», Кітсон почувався дуже збентеженим. Він нітрохи не вірив, що справа завершиться вдало. Просто зараз він накликає на себе звинувачення у вбивстві. Алекс, певно, дуже б злякався, якби не Морґанові слова, що вони із Джинні мають вдавати молодят, плавати, танцювати і проводити разом час. Знаючи, наскільки Джинні старанна у всьому, Кітсон міг не сумніватися: свою роль вона відіграє бездоганно.

Думка про перспективу провести два чи три дні так близько до неї значно переважувала страх поразки й подальшого арешту.

Блек, примостившись у «Лінкольні» біля Алекса, краєм ока спостерігав за водієм.

— Слухай-но, малий, — різко сказав Ед. — Певно, мені слід попередити. Тобі не варто щось вигадувати стосовно Джинні. Ми з нею чудово ладнаємо. Щойно справу буде зроблено, ми чкурнемо звідси разом. Я обіцяв показати їй Париж і Лондон. Тож вирішив тебе повідомити, щоб ти марно собі не фантазував.

Кітсон ледь не в'їхав у вантажівку, що сповільнювалася перед світлофором, щойно загорілося червоне світло. Він почувався так, наче хтось завдав йому болючого удару під дих. Хлопець зумів пригальмувати й зиркнув на Блека.

— Ти брешеш! — розлючено гарикнув юнак. — Вона нікуди з тобою не поїде, покидьку! Це все брехня!

Блеку приємно було спостерігати, як закипав Кітсон, перетворюючись на розлюченого бика.

— Невже? — розсміявся Ед. — Тут ти помиляєшся, дурнику. Вона радше зустрічатиметься з хлопцем, схожим на мене, а не таким, як ти. Зрештою, в мене є освіта. А ти... Матимеш доволі тупуватий вигляд, коли спробуєш замовити для неї їжу в Парижі. Чи якщо взагалі з'явишся в пристойному закладі зі своїм розплющеним рилом. Ти ж навіть читати не вмієш, правда?

— Стули писок, — гарикнув Кітсон, — бо я можу добряче тебе відгамселити.

— Не стулю, — з несподіваним скреготом відказав Блек. — Того разу ти заскочив мене зненацька, але вдруге — навіть не намагайся, довбню. На тобі живого місця не залишиться.

Кітсон саме розвернувся, ладний зацідити нахабі кулаком в обличчя, коли позаду заревів клаксон, приводячи Алекса до тями. Молодик побачив, що світлофор вже загорівся зеленим, і машини, що стояли попереду, практично зникли з поля зору. Важко дихаючи й тихо лаючись, Кітсон натиснув на педаль газу.

— Так, — вів далі Блек, задоволений можливістю подіставати Алекса. — Ми з нею вже поговорили й домовилися майнути в Париж. Я там був кілька років тому, тож добре знаю місто. Вона сказала, що завжди хотіла туди потрапити.

— Замовкни нарешті! — вигукнув Кітсон. — А то я зупиню машину й змушу тебе прикусити язика!

— Добре, добре, — поблажливо гмикнув Блек. — Я хочу лише попередити: коли вдаватимеш закоханого до безтями новоженця, не забувай, що я першим подав заявку. А як забудеш, то нарвешся на проблеми.

Вони доїхали до парковки ще до того, як Кітсон встиг придумати доречну відповідь. Раптом молодик відчув себе дуже пригніченим. Така дівчина, як Джинні, справді могла вподобати охайного типа на кшталт Блека. Він умів себе тримати, мав освіту й, можливо, справді знав Париж, як він каже. Цей аргумент остаточно добив Кітсона. Він також дуже сумнівався, що зможе перемогти Блека в бійці. Ед важив на чотирнадцять фунтів більше за нього і був у гарній формі. Кітсон якось бачив, як той бився під час сварки в шинку. Тоді боксера вразила потужність Блекового удару: він був диким, безжальним типом, що не гребував брудними трюками, аби нейтралізувати ворогів.

Прибувши на парковку, чоловіки зауважили, що охоронця, який би наглядав за припаркованими в два ряди авто, не було.

Коли вони вискочили з «Лінкольна», Блек сказав:

— Подивися перший ряд, а я гляну другий. Як щось помітиш — свисти.

Спільники розділилися. Кітсон квапливо пішов уздовж довгого ряду машин. У нього в голові все аж вирувало. Він намагався переконати себе, що Блек збрехав, буцімто Джинні приєднається до нього, але ця думка ніяк не покидала молодика. Принаймні, казав він сам собі, у нього буде кілька днів — три, якщо пощастить — на самоті з дівчиною. Він матиме шанс її завоювати, якщо це взагалі можливо. Та Кітсон у цьому дуже сумнівався. Іноді Джинні видавалася такою суворою і холодною, що Алекс запитував себе, а чи до снаги хоч якомусь чоловікові її підкорити.

Підійшовши до двомісної спортивної машини «ем-джі» [10] «Ем-джі» — марка легкового автомобіля компанії «Ровер Груп». , припаркованої між «кадилаком» і «ягуаром», він спинився. «Саме те, що потрібно», — подумав Кітсон. Швидко роззирнувшись, він переконався, що близько нікого немає, а тоді наблизився до машини й оглянув її.