Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

Кітсон запитав:

— А яким буде сигнал? Тобто як я дізнаюся, що ви вже чекаєте на мене?

Морґан витягнув із рота цигарку, зиркнув на розжарений кінчик і насупився.

— Ну, гадаю, ти почуєш постріли. Але на випадок, якщо їх не буде, я матиму при собі свисток. Тож дій за свистком. Один гучний свист — і ти вже мчиш.

Обличчя Алекса напружилося.

— Гадаєш, таки буде стрілянина?

Френк знизав плечима.

— Не знаю. Я так не думаю, але ж усе може бути.

Він зиркнув на Блека, а тоді знову на Кітсона.

— У будь-якому разі, їдь, коли я засвищу, — він повернувся до Джипо: — На початку тобі дістанеться найлегша робота, але не забувай: потім буде найскладніше.

Джипо тривожно кивнув. Йому було трішки легше від думки, що він не братиме участі у насиллі. Він же технічний спеціаліст, його справа — відчинити броньовик. Тому італійцю здавалося справедливим і правильним, що від нього й не очікували якихось дій у захопленні панцерника.

— Ти розумієш, що маєш зробити? — запитав Морґан, знову зосередившись на Кітсоні.

— Так, — кивнув той.

Молодик також відчував полегшення, що на його долю випало саме водіння авто. Він принаймні не братиме участі в стрілянині, якщо вона буде.

— А ти, Джинні, — Френк розвернувся й поглянув на дівчину, яка байдуже слухала, — ти у спортивній машині чекатимеш біля Агентства, доки не виїде броньовик. Стеж за ним, але тримайся на віддалі. Водій не має тебе побачити. Ти кермуватимеш маленьким авто, тож заховатися буде нескладно. Коли броньовик виїде на додаткову дорогу, втулися одразу за ним. Натисни на клаксон. Водій притулиться до краю дороги, щоб пропустити твою машину. Мусиш привернути увагу водія, аби він тебе запам'ятав. Тож натисни на клаксон, проїжджаючи повз, і мчи так швидко, як зможеш. Нехай він думає, що ти поспішаєш і тому наражаєшся на небезпеку. Помахай рукою, проїжджаючи, і мчи щодуху. Якщо все правильно прорахуєш, тобі лишатиметься ще миля прямої дороги. Машина, яку ми для тебе роздобудемо, зможе витискати понад сто миль на годину, і ти мусиш гнати на цій швидкості, аби ті двоє мовили: «Ця дівчина летить так, наче квапиться на той світ». На повороті вони втратять тебе з виду, але продовжуй їхати настільки швидко, наскільки зможеш. Головне, сама не вскоч у халепу. Про зустрічний рух хвилюватися не доведеться: Кітсон установить знак і спрямує машини на іншу дорогу, тож їдь якнайшвидше. Тільки заради бога, не розбийся насправді. Ми чекатимемо на тебе з ломами у «пляшковому горлі». Ед і я перекинемо машину в яр. У нас має бути хвилин п'ятнадцять, щоб добре обставити сцену до приїзду броньовика. Все залежатиме від того, як швидко ти їхатимеш. Щоб усе видавалося переконливішим, ми підпалимо твоє авто. Знадобиться довга ганчірка, щоб підпалити бак із бензином. Запиши це, — Френк перевів погляд на Кітсона: — Ти підеш на бойню в Дьюкасі й придбаєш кілька пінт свинячої крові. Скажеш, що вона тобі потрібна для садівництва. Джинні, ти повинна мати з собою ще одну сукню. Та, що буде на тобі, повністю вимаститься. Потрібно вразити цих хлопців, змусити їх думати, буцімто ти стікаєш кров'ю, коли вони побачать тебе посеред дороги, — Френк змовк, а тоді запитав: — Запитання є?

Джинні похитала головою.

— Наразі все зрозуміло.

— Добре. Ти лежиш посеред дороги в калюжі крові. Недалеко у яру горить авто. Ми з Едом — в укритті. В Еда — автоматична гвинтівка. З'являється броньовик і зупиняється, — Морґан погасив цигарку. — І тут починається царина здогадів. Може, доведеться імпровізувати. Неможливо передбачити, що саме водій з охоронцем робитимуть, коли побачать Джинні посеред дороги. Розраховувати можна тільки на одне: вони точно не переїдуть її, а зупиняться. Може, обидва вийдуть із машини, але я так не думаю. Гадаю, до Джинні піде охоронець, а водій лишиться в броньовику. Коли охоронець опиниться за кілька футів від Джинні, я вийду зі сховку. Ед із гвинтівкою прикриватиме мене. Коли охоронець нахилиться над Джинні, я підійду до вікна броньовика з боку водія і тицьну пістолет шоферу в обличчя. Джинні спрямує пістолет в обличчя охоронця.

Запала тиша. Усі четверо дивилися на Морґана.

— Що трапиться далі, вгадати неможливо, — продовжив Френк. — Вони можуть здатися, а можуть і пручатися. Маємо бути готові до всіляких клопотів. Якщо охоронець чинитиме опір, Ед поранить його в плече. Я вчиню так само з водієм. Орієнтуватимемося відповідно до ситуації. Що б не трапилося, я маю не дозволити водієві натиснути на кнопки. Це не складно. Головне, щоб ніхто з вас раптом не втратив голови, — він зиркнув на Блека: — Якщо доведеться стріляти, пам'ятай: відстань усього двадцять футів. У тебе є гвинтівка, а той тип — величезний, як гора. Стріляй швидко і точно.