Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

Джипо почухав потилицю, й на його обличчі враз з'явився вираз нудьги. Блек взяв колоду карт і почав безцільно її перетасовувати, не зводячи світлих очей із Морґана.

— А як щодо водія та охоронця? — запитав Френк. — Чи можна з ними домовитися?

Кітсон розвів руками.

— Домовитися? З ними? Ти що, збожеволів? Хто тобі такого наплів?

Морґанові очі лиховісно зблиснули.

— Я поставив тобі запитання, тож відповідай і не базікай зайвого. Мені це не до вподоби.

Помітивши його лють, Блек м'яко сказав:

— Розслабся, Френку. Малий же про справу каже. Виглядає принаймні, що він добре поінформований.

— Що ж, побачимо, — насмішкувато відказав Морґан, а тоді перевів погляд на Кітсона: — Ну, давай. Розкажи мені, чому з тими двома не можна домовитися.

Кітсон почав пітніти. Його приплюснутий ніс виблискував у тьмяному світлі краплинками вологи.

— Я з ними працював, — він серйозно глянув на Морґана. — І я їх знаю. Водія звати Дейв Томас, а охоронця — Майк Дірксон. Вони сміливі, вправні і без проблем дадуть раду зброї. Ті хлопці знають: якщо відіб'ються при нападі, то отримають по дві тисячі доларів премії. А ще розуміють, що способу відчинити авто й витягнути гроші не існує. Томас і Дірксон не такі дурні, аби зв'язуватися з нами й втрачати вигідну та надійну роботу. Ті двоє — хлопці порядні. Ви швидко в цьому переконаєтесь, якщо спробуєте якось їх зацікавити.

— Якщо все буде настільки складно, — втрутився Джипо, — то я не хочу мати з цією справою нічого спільного. Двісті тисяч зелених — купа грошви, але навіщо вона мерцю, якщо він навіть витратити її не зможе?

Морґан усміхнувся.

Джипо у таких ситуаціях завжди любив ховатися у кущі. Свої чесноти в нього, звісно, були, але до них точно не належали сміливість і витривалість. Італієць, наприклад, знався на техніці. Далеко не кожен замок міг встояти проти його чутливих пальців. Свого часу Джипо відімкнув багато, здавалося б, неймовірно складних замків, але він завжди мав працювати у спокійній атмосфері. Його ніколи не викликали на стресові роботи, а Морґан знав, що ця справа передбачатиме якраз найбільший із можливих стресів. Він запитував себе, чи впорається Джипо. Френк не сумнівався, що зможе його переконати взятися за діло, але це ще нічогісінько не означало. Коли настане пора — коли карти вже будуть роздані і стане по-справжньому гаряче, — все залежатиме від навичок Джипо. Якщо його нерви не витримають, справа піде коту під хвіст.

— Розслабся, — сказав Морґан, поклавши руку на плече Джипо. — Відколи ми четверо працюємо разом, я ж непогану роботу для нас знаходив, правда?

Джипо кивнув, а інші двоє продовжували вичікувально дивитися на Морґана.

— Дрібниці, звісно, — вів далі Морґан, — але всі ми мали трохи грошенят. Та рано чи пізно копи нас розкусять. Ми не можемо й далі братися за незначні справи, що приносять дріб'язок, — і завжди уникати халепи. От я і подумав, що нам варто було б взятися за велику справу, зібрати достатньо грошви, а тоді розпрощатися — і піти кожен своєю дорогою. На двісті тисяч можна добряче розважитися. Та з такими грішми весь світ буде у кишені! І цю роботу таки можливо виконати. Варто лише ретельно попрацювати. Так, я знаю, що це непросто. Кітсон уже розповів чимало, і все, що він сказав, — правда. Однак дещо він забув, — Морґан поглянув на трійцю: Джипо був стривожений, Кітсон — затятий і трохи наляканий, а Блек і досі виглядав байдужим і чекав, щоб його переконали. — Він забув сказати, що це нове авто в експлуатації вже п'ять місяців, щотижня їздить собі туди-сюди — і всі вірять у його неприступність. Усіх, разом із Кітсоном, переконали, що жодна людина при здоровому глузді навіть не подумає про пограбування броньовика. Коли ти вб'єш це собі в голову, то потрохи втрачаєш пильність, а твоє підборіддя стає, так би мовити, відкритим для удару. Швидкий хук справа — і ти вже на підлозі.

Морґан навмисне використовував боксерську термінологію, щоб привернути увагу Кітсона. Юнак йому був потрібен не менше, ніж Джипо: Френк добре бачив, що малий доволі вправний. Тепер вигляд у Кітсона вже був не такий затятий і значно зацікавленіший.

— Усе, що Кітсон розповів про машину, я прочитав у газетах ще кілька місяців тому, — вів далі Морґан. — Ті хлопці з агентства так пишалися своєю тачкою, що усюди й на повен рот базікали про неї. Вони були настільки впевнені, буцімто ніхто не вдереться до неї, що розпатякали купу подробиць. Чим загрозливіше звучить опис, тим це вигідніше для бізнесу. Відколи я вперше прочитав про броньовик, мене не покидала думка його пограбували. Ми можемо це зробити, якщо вам, хлопці, вистачить мужності мені допомогти. Мужність справді знадобиться, але не забувайте про винагороду — двісті тисяч зелених на брата.