Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

Дівчина поглянула на Джипо, тоді перевела погляд зелено-сірих очей на Блека й зупинилася на Кітсоні.

— Здається, ти казав, що в маєш хорошу команду, — відказала Джинні.

Глум у її голосі змусив Кітсона здригнутися й почервоніти.

— Саме так я і казав, — Морґанова посмішка поширшала. — Але це перша настільки велика справа з усіх, які ми планували, і двох із нас вона не тішить.

— Вона і справді велика, — напружено мовила дівчина. — Вона вартує мільйон доларів. Ти сказав, що ця команда може впоратися з нею, і я тобі повірила, інакше б не прийшла. А тепер ви голосуєте. Що це за дурня?

Троє чоловіків були шоковані. Зневажлива, глумлива нотка в голосі дівчини роздратувала їх.

Блек, відомий умінням грубо поводитися з жінками, сказав:

— Крихітко, ти надто голосна. Може, видихни трохи?

Дівчина відсунула стілець і підвелася. Її симпатичне личко було сердитим і холодним.

— Здається, я помилилася адресою, — сказала вона Морґану. — Проїхали. Я передам ідею людям, у яких в жилах кров, а не вода. Не марнуватиму свого часу на розмову з купкою тюхтіїв.

Дівчина розвернулася на каблуках і попрямувала до дверей.

Досі всміхаючись, Морґан простягнув руку й, схопивши її за зап'ястя, зупинив дівчину.

— Розслабся! — сказав він. — Це хороші хлопці. Їм лише налаштуватися треба. Джипо — найкращий у відкриванні сейфів. В Еда нерви такі само міцні, як і мої. Кітсон майстерно кермує машиною. Просто розслабся. Ти заскочила нас зненацька. Певно, не варто було мені так швидко переходити до справи. Із технічного боку хлопці вправні. Вони просто бояться, що хтось постраждає.

Джинні стояла, розглядаючи чоловіків.

— Постраждає? Хто ці ідіоти, що вважають, буцімто можна свиснути мільйон доларів, нітрохи не постраждавши? — розгнівано запитала вона, не відриваючи погляду від чоловіків. — Це мільйон доларів! Та за такі гроші мені було б по цимбалах, що трапиться зі мною чи кимось іншим!

Вона скинула Морґанову руку й, повернувшись назад, поглянула просто у вічі Кітсону.

— Ти боїшся, що на твоїй гарненькій шкірі лишаться синці, коли на кону двісті тисяч доларів?

Кітсон зробив неабияке зусилля, щоб витримати її незворушний, насмішкуватий погляд.

— Цю роботу виконати неможливо, — похмуро відказав він. — Я знаю, що кажу. Я працював на тих людей. Усе може скінчитися вбивством, а я на таке не піду.

— Гаразд, якщо ти так вважаєш, — сказала дівчина. — Ми впораємося й без твоєї допомоги. Якщо не хочеш грошей, то час тобі забиратися геть!

Обличчя Кітсона потемніло, і він різко відсунув стілець.

— Ти хоч розумієш, із ким розмовляєш? Кажу ж тобі, цю роботу виконати неможливо! Це міраж!

Джинні махнула тонкими пальцями на двері.

— Міраж — це ти сам. Тікай, тюхтію. Ми впораємося і без тебе.

Кітсон повільно звівся на ноги, видихаючи повітря крізь зламаний ніс. Він повільно обійшов стіл і наблизився до дівчини, яка, обернувшись на каблуках, тепер стояла до нього обличчям.

Троє чоловіків за столом спостерігали. Блек здавався занепокоєним. Він знав, що Кітсон може гніватися дуже бурхливо. Джипо насупився. Морґан і досі всміхався.

— Ні ти, ні будь-хто інший не розмовлятиме зі мною так! — вигукнув Алекс, стоячи навпроти дівчини.

Вони виглядали несумісною парою. Голова дівчини ледь сягала його плеча. Коли Кітсон стояв навпроти Джинні, здавалося, що він утричі ширший за неї.

Вона продовжувала глузливо дивитися на хлопця.

— Якщо ти раптом не почув, я повторю, що сказала, — спокійно мовила красуня. — Тікай, тюхтію. Ми впораємося і без тебе.

Алекс тихо загарчав і загрозливо підняв руку.

— Ну давай, підійди і вдар мене, — продовжувала дівчина. — Я не боюся цього!

Морґан розсміявся.

Кітсон опустив руку й відступив назад. Він щось пробурмотів собі під ніс і рушив до дверей.

— Кітсоне! — гукнув Морґан. — Повернися й сядь! Нам потрібно проголосувати. Якщо підеш зараз, то порвеш із нашою командою назавжди!

Кітсон завагався, а тоді повільно розвернувся. Збентежений і похмурий, він повернувся до столу й сів.

Морґан поглянув на Джипо.

— Додатковий бюлетень.

Джипо витягнув блокнот і відірвав ще один шматок паперу.

— Френку, перш ніж ми проголосуємо, я хочу більше знати про цю справу, — мовив Блек. — Як до неї причетна вона? — і він вказав великим пальцем на Джинні.

— Близько п'яти місяців я намагався придумати, як пограбувати ту машину, — сказав Морґан. — І ніяк не міг вигадати чогось путнього. А три дні тому Джинні прийшла до мене й принесла весь план, готовенький. Це її ідея, тому й ділимо прибуток на п'ятьох. Вона опрацювала всі деталі, і я усім задоволений. Її план спрацює.