Джеймс Чейз - Ось ваш вінець, леді

Тоді я спустився сходами та гукнув до Еккі.

— Усе гаразд. Виносьмо її.

— Ти бери тіло зі свого боку, а я візьму зі свого, — озвався Еккі.

Ми узяли Блонді попід руки та хутко перебігли хідником до будинку. Нагору сходами я мусив тягти її самотужки, адже сходовий прогін був завузький, аби пересуватися ним утрьох. Сказати направду, я надзвичайно тішився, коли, зрештою, дістався її спальні.

— Поклади її у фотель, — сказав Еккі за моєю спиною. — Так вона сидітиме більш природно.

А тоді двері ванної кімнати відчинилися, й до спальні прослизнув Кац. Він кинув на мене один-єдиний погляд і потягнувся за пістолетом.

Якщо ви перебуваєте у невеличкій кімнаті і якийсь тип збирається наставити на вас пістолета та почати з нього смалити, то, крім промовляння молитов, ви можете зробити лише одну річ.

І я зробив найкраще, що було мені до снаги, зважаючи на обставини, — кинувся через всю кімнату та поваливсь усією своєю вагою на Каца. Він спробував було підняти ногу та вдарити мене, проте було вже запізно. Від поштовху пістолет вилетів з його руки та впав кудись на підлогу. Я подумав, що Еккі матиме достатньо тямки, аби його підібрати.

Мене неабияк здивувала та сила, з якою Кац обхопив мене руками. На перший погляд він справляв враження сухорлявого бовдура, проте, як на свою статуру, був нівроку міцний. Перш ніж я встиг ухопити його як слід, бандит так відштовхнув мене від себе, що я поточився та впав просто на Блонді. Тієї миті я був надто приголомшений, аби дуже перейматися цим зіткненням, а коли спробував підвестися, Кац обхопив мене за шию ногами, неначе ножицями. Та я знав усе про цей прийом і, знявши з його ноги туфлю, так викрутив опоненту великий палець на нозі, що Кац врешті-решт таки послабив свою хватку.

— Заціди йому! — волав Еккі з порога. — Дай йому чортів, друже!

Мені вже вдалося звільнитися від його хватки, та щойно намірився стрибнути на Каца, як дістав від нього сильного удару ногою в обличчя. Моє щастя, що вдарив він мене ногою без туфлі, інакше я побачив би чимало яскравих вогників.

Хай там як, а я повалився на спину, і це дало Кацові час, аби підвестися з ліжка. Тоді я знову кинувся на нього. Зараз я згадував Марді, тому щосили ударив тому типові туди, де йому боліло би найбільше. І йому заболіло. Кац гепнувся на ліжко, його очі заскліли. Я взяв його за довге волосся та затопив негіднику в щелепу, просто щоби бути певним. Він згас, неначе світло.

Я стояв над ним і дмухав на суглоби своїх пальців.

— А я ж оце лише почав діставати від того втіху, — сказав Еккі. — Дарма ти його так швидко вирубав.

Я обійшов ліжко та підняв Блонді з підлоги. З неї злетів капелюх; обличчя жінки ще й досі мало той самий жорсткий та підозріливий вираз. Я посадив її в один із фотелів і подбав, аби покійниця не впала, похилившись уперед.

Еккі притулився до одвірка, спостерігаючи за моїми діями.

— Оце так-так! Таж це — неначе сцена з якогось фільму жахів, — сказав він, киваючи головою спочатку на Каца, який без тями розпластався на ліжку, а тоді — на Блонді.

— Маю якось схилити цього типа до розмови, — відповів я. — Допоможи-но мені, Мо; спершу прив'яжімо його, якщо, бува, він захоче завдати нам клопотів.

Обличчя Еккі прояснішало.

— То ти збираєшся вибити з нього правду? — запитав колега.

— Еге ж. І збираюся вибивати її з нього доти, доки виведу його на чисту воду.

Еккі почухав голову й промовив:

— Ти, звісно, доскочиш халепи. Цей тип — чи не найбільший місцевий поганець. Він, певна річ, утне щось таке, що може вилізти тобі боком.

Я не завдав собі клопоту відповідати на цю заувагу. Було цілком зрозуміло, що вже вельми скоро навколо усієї цієї справи здійметься галас, та оскільки причиною цього галасу стане не хто інший, як я, мені було байдуже. Я обшукав Кацові кишені. І першим, на що натрапив, був згорток грошей. Мені не було потреби їх рахувати. Я знав, що це ті самі п'ять тисяч доларів, котрі Блонді поцупила в мене. Я показав той згорток Еккі, промовляючи:

— Ось і причина, чому він був тут. Просто набивав кишені, боягузливий нікчема.

— Залишиш їх собі?

Я заперечно похитав головою.

— Волію не ризикувати. Залишу їх там, де знайшов. Якщо мене розшукують копи, то ці гроші можуть стати для них чудовою зачіпкою, аби повісити усю цю справу на мене.

— Бачу, ти все продумав, еге ж? — сказав Еккі, захоплено поглянувши на мене. Зараз він вже був майже тверезий. Його сп'яніння минало, хоча й поволі.