Джеймс Чейз - Ось ваш вінець, леді

На це Блонді не відказала нічого, та я почув, як вона вилазить з ванни. За якийсь час жінка вийшла, загорнута у мій вовняний халат. Її очі досі були люті, а губи — щільно стиснуті у похмуру лінію. Вона кивнула головою у бік ванної кімнати, взяла склянку та налила собі на три пальці скотчу.

Подавшись до лазнички, я вихилив свій скотч, а вже тоді занурився у ванну. Гаряча вода відновила сили, і я почувався набагато краще, коли зрештою вийшов до вітальні.

Блонді сиділа навпочіпки біля каміна. З її губ вільно звисала цигарка, а скотчу в пляшці значно поменшало.

Я присів коло неї та запалив цигарку. Якусь мить ми так і сиділи. Тоді я порушив мовчанку, сказавши:

— Можливо, тобі б хотілося розповісти мені про те, що там сталося?

Вона обернулася в мій бік і тепер дивилася просто на мене. Ця жінка таки була вельми груба. Гадаю, вулиця безжально вибиває з цих осіб усю їхню лагідність. Вони вчаться не мати почуттів і завжди бути напоготові, аби когось обшахрувати. Це єдина зброя, яку вони мають, аби якось себе захистити.

Дивлячись на жорстке обличчя Блонді, я не бачив у його виразі нічого, що бодай би якось пом'якшувало її риси. Вона мала розкішний вигляд, але це не могло їй зарадити. Якщо ви маєте очі, що немовби вирізьблені з граніту, та рота, подібного на капкан, то решта вашої зовнішності, хай би якою вона була привабливою, вже ніяк цього не виправить.

— Послухай-но, — спокійно сказала вона. — Ти витягнув мене з халепи, але ти зробив це заради когось іншого, а не заради мене. Між нами вже була невелика суперечка. Гадаю, ми одне для одного анітрохи не важимо. Тож, якщо намагаєшся виявити співчуття, ліпше облиш це, та й квит. Я любісінько перебудуся без твоїх намагань підлеститися до мене, затямив це?

Розмовляти з такою пані, як вона, було однаково, що бавитися у «долоньки» [36] «Долоньки» ( англ. «Handies») — гра для двох гравців, заснована на жестах і їх тлумаченні. Полягала у тому, що гравець за допомогою рук зображав якесь слово, фразу, назву, персонажа чи ситуацію, при цьому другий гравець, який спостерігав за жестами першого, не конче мусив відгадати, що саме йому було показано, він лише мав своєю чергою показати не менш вигадливу жестову імпровізацію. Гра набула надзвичайного поширення у США влітку 1936 року й охопила практично всю країну. Втім, всезагальне захоплення цією грою протривало лише одне літо, і вже невдовзі вона була забута. з гримучою змією. Говорити до такої затятої жінки можливо лише в один спосіб, і я вдався до нього — відповів їй її власними словами.

— Я не намагаюся до тебе підлеститися, сестричко. Бо не витрачаю лестощів на таких жінок, як ти. А приберігаю їх для тих, хто може оцінити це належним чином. Усе, що мені від тебе потрібно, — твоя історія. Я й сам уплутався в цю справу, тому, гадаю, маю повне право дізнатися дещо про неї, надто якщо вже я витягнув тебе з халепи. Тож годі кирпу гнути, припини розігрувати драму та розкажи, що знаєш.

Блонді розвернулася спиною до каміна.

— Нічого я тобі не розповідатиму, — відказала вона.

Я підвівся на ноги.

— Гаразд, — сказав я. — Тоді геть звідси... ну ж бо... забирайся звідси під три чорти... геть!

Вона підвелася. Її обличчя було здивоване, а очі широко розплющені.

— Якщо ти негайно звідси не заберешся, я викличу копів і передам тебе їм. Ти ж бо й сама можеш здогадатися, яке буде звинувачення... і я подбаю, щоби тобі це не зійшло з рук.

Блонді побачила, що їй нічим було крити. Її похмуре обличчя проясніло, і вона засміялася. Ця жінка могла мати дуже милий вигляд, коли сміялася.

— Гаразд, любчику, — сказала вона. — Я буду чемною дівчинкою.

— Отак вже краще, — мовив я, повертаючись до каміна, — не треба було чекати, поки я візьму тебе за барки.

Вона налила собі ще скотчу. Той трунок, безсумнівно, припав пані до смаку.

— Авжеж, любчику, — сказала Блонді, наче медом помастила. — Ти — ґазда в хаті.

— До речі, здається, я вже казав тобі, що ті твої «любчикання» вже сидять у мене в печінках. Ти ж бо зараз не на роботі.

Вона підійшла та обвила мою шию руками.

— А могла би бути, — промовила жінка, беручись на хитрощі та демонструючи неабиякі акторські здібності.

Мене це лише знервувало. Я не надто лагідно звільнився від рук Блонді та штовхнув її у фотель.

— Вгамуйся, — сказав я. — Мені вже давно хочеться спати. Година пізня.

Якусь мить скидалося на те, що Блонді знову розлютиться, та, схоже, вона подумала і вирішила, що краще обійтися без цього.