Джеймс Чейз - Ось ваш вінець, леді

Одного вечора ми з Кеннеді сиділи на веранді, освітленій сяйвом місяця, та докурювали сигари, перш ніж повернутися до будинку. Вечір був тихий та спекотний, і ми обоє відчували приємну втому. Я саме задумався про те, що мені вже час повертатися назад і братися до роботи, коли це полковник раптом підвів на мене свій погляд.

— Знаєте, Мейсоне, такому хлопцеві, як ви, слід би вже одружитися та створити сім'ю. Адже так ви зможете заробляти більше грошей.

Ще пів року тому я хіба що засміявся би на таке зауваження, одначе зараз я замислився, перш ніж відповісти.

— Авжеж, — мовив я врешті-решт, — гадаю, щось у цьому є.

Кеннеді трохи помовчав, а тоді провадив далі:

— Коли ви знайдете дівчину, яка припаде вам до серця, я подарую вам це місце.

Хіба я не казав, що цей чолов'яга просто засипав мене подарунками? Я різко випростався у кріслі.

— Будьте обережні з тим, що кажете, полковнику, — зронив я. — Ану ж як сприйму ці ваші слова серйозно?

Кеннеді злегка усміхнувся.

— Хай там як, а гадаю, доглядати за будинком і угіддями буде доволі клопітно, — мовив він. — Їхнє утримання вимагає достобіса коштів. Та усе це я беру на себе, обіцяю вам. Коли ви одружитеся — можете використовувати це місце на свій розсуд і так часто, як того забажаєте. Незабаром я звідси виїду. Хочу поїхати до Китаю. Можливо, мене не буде кілька років. Тож, коли ви усе залагодите, — просто дайте мені знати.

Я сказав йому, що це дуже шляхетно з його боку, і на тому ми цю тему облишили. Однак я постійно думав про Марді та про те, якою несподіванкою для неї буде, якщо ми проведемо наш медовий місяць у цьому чарівному куточку. Я невпинно думав про усе це і геть утратив спокій. Тож сказав собі, що пробув тут надто довго. Моє око та ніс вже повернулися до свого нормального стану, і мені нетерпеливилося забратися звідси.

Тож наступного ранку я повідомив полковникові новину про свій від'їзд. А він лише усміхнувся.

— Бачу, ви таки маєте дівчину, — мовив він.

Я кивнув.

— Ваша правда. Залишилося тільки все залагодити. — Хоч я й казав таке, та подумки запитував себе, скільки часу мені знадобиться, аби повести Марді під вінець. А може, й узагалі дістану відкоша. Хай там як, а спробувати варто.

Коли я того пообіддя повернувся до міста, то відразу зателефонував до «Тканин Маккензі».

— Я хочу поговорити з міс Марді Джексон, — сказав я телефоністці.

— Зачекайте хвильку, — різко відказала вона. Почулося тихеньке клацання — то телефоністка висмикнула штекер і під'єднала його до гнізда іншого абонента. Тоді вона знову з'явилася на лінії. — Міс Джексон більше тут не працює, — повідомила сухим голосом та відімкнулася.

Я вкрай задумливо поклав слухавку. Отже, Марді більше не працює на «Тканини Маккензі». Чому? Чи сама покинула, а чи її витурили з роботи? І як давно вона пішла? Зненацька я розсердивсь на самого себе за те, що так надовго загостився у Кеннеді. Якби я зателефонував до Марді того дня, коли Еккі витягнув мене з собою до полковника, то міг би застати її, поки дівчина ще була на роботі.

І де тепер мав її шукати? З надією я перевірив телефонний довідник, але у ньому не було її імені. Можливо, вона зупинилася у рідних або ж у якомусь пансіоні. Джексонів у довіднику налічувалося близько тисячі — обирати можна було нескінченно.

Аж раптом я пригадав, що того дня, коли ми з Марді познайомилися, нас побачив разом Кац. Чи могло це бодай щось значити? Невже Кац тоді одразу чкурнув до Спенсера й розповів йому, що я контактував з Марді? Чи не тому вона більше там не працює? Я пригадав, як Еккі казав, що Кац — небезпечний, як гримуча змія, й почав дедалі сильніше дратуватись та непокоїтися. Чи знала Марді про таємні оборудки керівництва фірми? Невже ті люди прибрали її зі свого шляху? Не було жодної користі з того, щоб і далі сидіти на місці та ставити собі дурні запитання. Я мусив негайно все з'ясувати.

Тож я схопив свого капелюха та прожогом вибіг із квартири. Таксі швидко довезло мене до Гофман-білдінґ. Я розплатився з водієм і перевірив, котра година. Приблизно за десять перша. Я зайшов до поближньої аптеки та замовив собі випивку [30] На відміну від звичних українському читачеві, аптеки у США, окрім лікувальних засобів і медичних товарів, традиційно продають низку різноманітного краму, зокрема содову, морозиво, солодощі тощо, а також подають алкогольні напої та перекуски. . Парубійко за прилавком, схоже, мав кебету в голові. Випивши свій скотч, я замовив наступний.