Джеймс Чейз - Ось ваш вінець, леді

Це дало мені саме досить часу для того, щоби насилу підвестися навсидячки та встигнути зацідити їй ще раз, коли вона знову кинулася на мене. Цього разу я гарненько замахнувся й уперіщив навідліг, однак удар прийшовся по її плечу, тому, хоч я й спекався тієї гарпії на якусь хвильку, проте не зупинив її.

Доки я підвівся на ноги, ця навіжена вже отямилася від того стусана, і зараз ми стояли навпроти та люто дивилися одне на одного.

— Навіть не намагайся щось утнути, Мейсоне, — сказав голос, що долинув від дверей.

Я хутко озирнувся через плече.

На порозі стояв Ерл Кац. У руці він тримав автоматичного пістолета, дуло якого було націлене точнісінько на мене.

Здивовані? А вже який я був здивований! Я був такий ошелешений, ніби мене уперіщили валком по макітрі. Що, в біса, тут робить Кац? Яким чином він пов'язаний зі шльондрою Вессі?

Та я аж ніяк не збирався показувати цьому типові, що своєю раптовою появою він заскочив мене зненацька. Я посміхнувся до нього.

— Досі ганяєш кулі, друже? — сказав я. — І, якщо вже зайшла мова про більярд, чи не чув ти, бува, тієї історії про...

— Облиш-но ці балачки, Мейсоне, — процідив Кац. Оце ще одна річ, яку я люблю. Оцих хлопців, які надивилися забагато бандитських фільмів і втелющили собі у голови, що тепер просто мусять розмовляти крізь зуби, бо саме так роблять усі поважні негідники.

Я сів на ліжко.

— Може, забереш свого пістолета та заспокоїшся? — сказав я. — Це — суто приватна справа, яка стосується лише мене та Блонді... у сторонньому втручанні тут нема жодної потреби.

— Ти забагато патякаєш, — сказав Кац. — Стули-но пельку. Зараз говоритиму я, а ти лише відповідатимеш... втямив?

Я знизав плечима.

— Що ти тут робиш? — запитав бандит.

Я вишкірився.

— Ну, це просте запитання, — відказав я йому. — А що ще, в біса, тут може робити чоловік?

Кац зсунув свого капелюха на потилицю та сперся спиною на стіну. Він сягнув вказівним і великим пальцем до кишені та видобув зубочистку. Тоді запхав ту зубочистку собі до рота та заходився задумливо її жувати.

— Якщо не говоритимеш чесно, — промовив він, — тобі буде непереливки.

— Та годі тобі, Каце, — відказав я, — поводься, як належить дорослій людині. Такі штуки на мене не подіють. Я можу зробити так, що тобі в цьому місті стане занадто гаряче, тож доведеться хутенько вшиватися звідси.

Кац переклав зубочистку з одного кутика рота до іншого.

— Хлопче, ти зійшов на пси, — промовив він. — Ти — ніхто. Май розум і розкажи мені те, що я тебе прошу, гаразд? Що ти тут робиш?

Я знизав плечима.

— Гадаю, я вже мушу йти, — сказав я, підводячись на ноги.

— Сядь, — гарикнув Кац. У його голосі прозвучала погроза.

— Так ми нічого не доб'ємося, — відказав йому. — Я йду звідси.

Кац трохи посунувся вбік і тепер стояв спиною до дверей.

— Тільки не намагайся утнути якусь штуку, — застеріг він. — Я не хочу вгатити у тебе кулю, тож ліпше не змушуй мене до того.

— Краще відійди з мого шляху, — провадив я. Цей горлоріз починав мене сердити. Та я гадав, що він двічі подумає, перш ніж натискати на гачок. Урешті-решт — ми були в будинку на головній вулиці, а пістолети стріляють вельми гучно.

Можливо, Кац подав Блонді якийсь сигнал, а може, вона діяла за власним почином. Я не зводив очей з пістолета, намагаючись вирішити, чи встигну стрибнути на Каца, чи ні, тож на якусь мить Блонді зникла з поля мого зору. Що ж, я отримав по заслузі, бо вже скуштував її частувань і знав, чого від неї можна очікувати.

Щось тверде та важке вдарило мене у скроню, і я впав на коліна. Кімната похилилась убік, і навколо закружляли яскраві вогники.

Якось невиразно до мене долинули Кацові слова:

— Не бий його більше... Я хочу поговорити з цим дженджиком.

Хтось ухопив мене за руки та викрутив їх мені за спину. У мої зап'ястки увіп'явся жорсткий, холодний ремінь. По тому я відчув, як мене кинули на ліжко. Тоді моя голова прояснилась, і я, докладаючи зусиль, спробував підвестися, однак з імли, що пливла перед очима, виринула чиясь рука та штовхнула мене назад. Я важко повалився на подушку. Так я й лежав нерухомо, допоки, зрештою, зумів як слід сфокусуватися на вогнях, а відтак обережно підвів голову та поглянув на тих двох. Вони стояли у ногах ліжка та спостерігали за мною.

Блонді схрестила руки на грудях. Її обличчя було сповнене байдужості, однак в очах і досі жевріло полум'я. Кац жував зубочистку та недбало тримав у руці автоматичного пістолета.