Джеймс Чейз - Хочеш жити?

— Тож ми повернулись у точку А, — підсумував Бейґлер. Голос його звучав пригнічено й покірно.

Террелл задумливо набивав люльку, потім розправив широкі плечі.

— Так. Мені зараз треба поговорити з Гедлі. Треба вдаватися до жорстких заходів. Подивимося, чи погодиться мер запропонувати нагороду. Треба оголосити, що ми розшукуємо Пока Тоголо. Необхідно встановити блок-пости на дорогах і прочесати кожен закуток в індіанському кварталі.

Почувся стук у двері, й до кабінету ввійшов Джек Гатчі з архіву.

Гатчі був високим, кремезним індіанцем, волосся його вже почало сивіти. Він мав густі обвислі вуса та проникливі чорні очі думаючої людини. Він був особою, яку детективи навчилися поважати. Якщо назвати йому прізвище, описати метод проведення операції, то він тільки кивне; і рано чи пізно — Гатчі ніколи не поспішав — повертався із повною відповіддю.

У вихорі останніх подій Террелл зовсім забув про нього, тепер же, побачивши Джека Гатчі, він заспокоївся, як заспокоюється пацієнт, коли з’являється компетентний лікар.

— Щось знайшов?

— Я перевірив усі звіти. Вибачте, що я так довго, але їх там було чимало. Один звіт не збігається. У Юпітера Люсі немає двоюрідного брата.

— Хто такий Юпітер Люсі?

— Індіанець. Має прибутковий бізнес: експортує апельсини і володіє торговою точкою у порту, — пояснив Гатчі. — Він один із великих людей у порту... обачний, хитрий чолов’яга. Прокручує багато незаконних справ, але завжди тримається осторонь серйозних проблем. Коли Лоусон і Додж перевіряли індіанців у порту й дійшли до його ятки, Люсі був із іншим чоловіком. Їм Люсі сказав, що це його двоюрідний брат — Джо Люсі. У Люсі є брати й сестри, але тільки рідні.

Почувши це, Лепські раптом пригадав, що сказала йому дружина, якій це повідомила стара п’яничка Мегітабель Бессінджер: «Вам треба шукати цього чоловіка серед апельсинів».

А ще раніше стара ворожка побачила у своїй кришталевій кулі, що чоловік, якого вони шукають, — індіанець. І це теж справдилось! Тепер же...

Лепські подався вперед, не зводячи погляду з Гатчі.

— Цей хлопець торгує апельсинами?

Здавлені нотки в його голосі змусили Террелла і Бейґлера разом озирнутись.

— У нього нічогенький бізнес на торгівлі апельсинами.

Лепські різко втягнув повітря носом.

— Це він! Я... — детектив затнувся на півслові. Від однієї лиш думки про те, як відреагують Террелл і Бейґлер, коли він розповість, що дружина радилась із віщункою, його вкрив липкий піт.

— Щось згадав, Томе? — нетерпляче запитав Бейґлер.

— У мене просто чуйка, — викрутився Лепські, присоромлено пойорзавши на стільці. — Я...

Але Террелл та Бейґлер вже знов уважно слухали Гатчі. Чуйка їх не цікавила, їм потрібні були факти.

— Гаразд, якщо в Люсі немає двоюрідних братів... ми перевіримо його, — Террелл повернувся до Лепські. — Піди до ятки Люсі й поговори з цим хлопцем, якого він видає за двоюрідного брата.

Лепські тепер був певен, що цей чоловік і був Пок Тоголо. Та стара п’яниця, певно, вже вихлебтала його віскі, але перше її передбачення було точним, тож у правдивості другого він уже й не сумнівався.

— Начальнику... я вважаю, цей чоловік — Тоголо, — сказав Лепські, розпрямивши спину і дивлячись просто в очі Терреллові. — Я перевірю його, гаразд. Але що це дасть? Я не знаю Тоголо. Ніколи його не бачив. Ніхто з нас його не бачив. А я ж можу навіть спіймати кулю. Добре, якщо це виявиться якийсь шмаркач, щойно з в’язниці, за яким наглядає Люсі, але, якщо це Тоголо, я можу наразитись на неприємності та ще й зірвати всю операцію.

— Він має рацію, — стиха погодився Гатчі. — Якщо це Тоголо — неприємностей не уникнути.

Террелл кивнув. Із того, як раптово начальник поліції насупився, троє детективів одразу зрозуміли: зараз він картає себе, що сам не подумав про таку ймовірність.

— Так.

Террелл надовго замислився, а потім потягнувся до телефону.

— Чарлі... а спробуй дістати мені містера Родні Бразенштайна. Так... Бразенштайн. Пошукай у «Клубі П’ятдесят».

Недовге очікування — і Бразенштайн з’явився на лінії.

— Родні... можна попросити тебе про послугу? Можеш трохи попрацювати для мене поліцейським? — запитав Террелл.

— Заради всього святого! — засміявся Бразенштайн. — Попрацювати поліцейським! Що ти маєш на увазі? Ти про що взагалі?

Террелл пояснив.

— Звісно, — голос Бразенштайна став серйозним. — Я упізнаю Пока Тоголо будь-де. То що треба робити?

— Я зараз відправлю до тебе своїх людей, — сказав Террелл. — Вони покажуть тобі ятку індіанця Люсі. Я хочу, щоб ти просто пройшов повз і перевірив, чи не помітиш десь Тоголо. Будь обережним. Він не повинен запідозрити, що ти впізнав його.