Джеймс Чейз - Хочеш жити?

Маккуїн, що вже взявся за наступну нирку, насупився.

— Дивна річ? Що ти маєш на увазі?

Марта поклала перед ним половину дешевенького аркуша для нотаток.

— Це було серед листів.

Маккуїн дістав окуляри, надягнув і придивився до аркуша. На ньому великими літерами було написано:

СПОЧИВ ІЗ МИРОМ

о 09:03

КАРАТЕЛЬ

— Що це в біса таке? — роздратовано запитав Маккуїн.

Токо, який стояв позаду Маккуїна, скривився. З голосу господаря він зрозумів, що ранок почався погано.

— Не знаю, — відповіла Марта. — Я подумала, вам варто це побачити.

— Навіщо? — лютував Маккуїн. — Хіба не бачиш, що це написав якийсь божевільний? Не маєш чим зайнятись, окрім як турбувати мене такою дурнею? Це навмисна спроба зіпсувати мій сніданок! — з цими словами він змахнув клаптик паперу на підлогу.

— Пробачте, містере Маккуїн.

Маккуїн розвернувсь у кріслі й тепер спрямував свою лють на Токо.

— Цей тост холодний! Що з тобою сьогодні? Принеси інший!

О 09:03 Маккуїн завершив віддавати розпорядження і, все ще розлючений, вийшов з дому. «Роллс-ройс» уже чекав на нього.

Брент, багатостраждальний водій Маккуїна, тримаючи фуражку під рукою, очікував господаря біля дверцят автомобіля. Марта Делвінь вийшла проводжати Маккуїна і стояла біля нього нагорі велетенських сходів.

— Я повернусь о шостій. Приїде Голлідей. Він сказав, десь о шостій тридцять, але ти ж його знаєш. Він ніколи не може прийти вчасно...

Це були останні слова Діна Маккуїна. Жахливий спогад про наступні кілька секунд переслідуватиме Марту аж до могили. Вона стояла поруч із Маккуїном, дивилась просто на нього, аж раптом його високе чоло перетворилось на брудну мішанину крові й мозку. Маленький шматочок мозку бризнув Марті на обличчя і повільно сповз щокою. Кров заляпала її білу сорочку. Бос важко впав, ударившись об мармурові сходи, його портфель розкрився, й увесь вміст висипався.

Паралізована від жаху, Марта спостерігала, як обважніле тіло Маккуїна покотилось сходами донизу. Відчувши на своєму обличчі щось бридке й слизьке, вона закричала.

Доктор Ловіс, офіцер медичної служби, спустився сходами до вітальні, де на нього чекали Террелл, Бейґлер і Лепські. Лисуватий та веснянкуватий Ловіс був пузатим коротуном, але мав талант, на який Террелл цілковито покладався.

Дзвінок надійшов, щойно Лепські закінчив повідомляти пресу про викрадену гвинтівку. Телефонував Стів Робертс — патрульний поліції, який повідомив, що почув крики з резиденції Маккуїна і пішов перевірити. Після того, що поліцейський розповів далі, Террелл, Бейґлер і Лепські прожогом кинулись вниз до патрульних машин, наказавши Джейкобі повідомити відділок убивств. Історія патрульного не лишала у Террелла жодних сумнівів: трапилось те, чого давно вже не траплялось у Парадайз-Сіті, — вбивство, і не просто вбивство, а вбивство одного з найвпливовіших мешканців міста.

Вони прибули на місце злочину одночасно зі «швидкою», а доктор Ловіс прибув хвилин за п’ять.

Зараз тіло Маккуїна вже було на півдорозі до моргу.

— Як вона? — запитав Террелл.

— Дали їй заспокійливе, — відповів Ловіс. Він щойно спустився сходами і зупинився, щоб перевести подих. — Не тривожте її принаймні двадцять чотири години. Вона напівпритомна.

Після почутих деталей та побаченого тіла Маккуїна Террелл цілковито розумів такий стан секретарки.

— Вже маєте якісь ідеї, доку?

— Потужна гвинтівка. Я зараз повертаюсь на роботу і спробую дістати кулю. Але закладаюсь, що це була модифікована гвинтівка з оптичним прицілом.

Террелл і Бейґлер перезирнулись.

— А кут пострілу?

— Стріляли згори.

Террелл і Ловіс вийшли на терасу. Вони уважно вивчили пейзаж перед будинком.

— Десь звідти, — сказав Ловіс, указавши напрям маленькою товстою рукою. — Я поїхав. Це вже ваш клопіт, — і з цими словами док пішов.

До Террелла підійшов Бейґлер.

Удвох вони уважно вивчали краєвид. Маєток Маккуїна було обсаджено високими каштановими деревами, за деревами тягнулось шосе, а потім трохи далі здіймався багатоповерховий будинок із пласким дахом.

— Стріляти могли звідти, — зауважив Бейґлер.

— Більше немає звідки... озирнись, — сказав Террелл. — Ти ж чув, що сказав Ловіс: модифікована гвинтівка з оптичним прицілом. Це може бути гвинтівка з магазину Данваза.

— Дізнаємось, щойно Ловіс дістане кулю.

— Томе? — Террелл повернувся до Лепські, який стояв, очікуючи розпоряджень. — Візьми стільки людей, скільки треба, і займіться багатоповерхівкою. Перевірте дах і порожні квартири. Якщо порожніх квартир немає, перевірте кожну. Я не маю пояснювати вам, як це робиться.