Джеймс Чейз - Труна з Гонконгу

Дворецький чекав у коридорі. Він провів мене до виходу і злегка вклонився. Ніхто й ніколи не міг би звинуватити його у тому, що він аж надто говіркий.

Я повільно рушив до своєї машини, обмірковуючи все. Закінчення діалогу із секретаркою було інформативним. Зненацька я упевнився, що свого часу Джанет Вест і Герман Джефферсон були коханцями. Новини про його одруження та смерть мали стати для неї таким же великим потрясінням, як і для старого Джефферсона. Це був неочікуваний та цікавий розвиток справи. Я вирішив, що буде корисним дізнатися про Джанет Вест трохи більше.

Сівши в авто, я поїхав до головного управління поліції, де півгодини прочекав на зустріч із Ретніком. Коли я увійшов, він сидів за столом, жував погаслу сигару і мав надзвичайно пригнічений настрій.

— Не знаю, чи хочу гаяти час із тобою, детективе, — сказав Ретнік, щойно я зачинив двері та підійшов до його столу. — Чого тобі?

— Тепер я працюю на містера Джефферсона, — мовив я. — Гадав, що вам потрібно про це знати.

Його обличчя скам'яніло.

— Якщо ти заважатимеш моєму розслідуванню, Раяне, — відчеканив він, — я подбаю про те, аби ти втратив свою ліцензію. Попереджаю тебе, — лейтенант замовк, а тоді продовжив: — Скільки він тобі платить?

Я сів на стілець із високою спинкою.

— Достатньо. У мене не буде змоги завадити чому-небудь. Я лечу в Гонконг.

— Хто б не хотів бути приватним детективом... — сказав він. — Гонконг, так? Сам би не відмовився полетіти туди. Що, по-твоєму, ти робитимеш, коли прибудеш туди?

— Старий хоче дізнатися про дівчину. Він гадає, що ми так ні до чого і не прийдемо, доки я не розкопаю її походження. Він може мати рацію.

Ретнік кілька хвилин крутив у руках кулькову ручку, а тоді сказав:

— Це буде лише марна трата грошей і часу, та припускаю, що це не надто турбуватиме тебе, поки за це непогано платять.

— Не турбуватиме, — сказав я бадьоро. — Він може дозволити задовольнити свої забаганки, а у мене є змога виділити на це час. Можливо, мені навіть і пощастить.

— Мені відомо про неї стільки, скільки й тобі вдасться коли-небудь дізнатися. Мені не потрібно було летіти в Гонконг, аби про це довідатись. Усе, що мені знадобилося для цього, — це надіслати телеграму.

— І що ж вам удалось дізнатися?

— Її звали Джоан Чунґ... Оце так бісове ім'я, правда ж? Три роки тому її спіймали, коли вона висаджувалася в Гонконгу з джонки, що пливла з Макао. Шість тижнів була ув'язнена, а тоді отримала документи. Вона працювала танцівницею у «Пагода-клубі», і, можливо, це означає, що вона була повією, — він почухав вухо, із хвилину дивлячись через вікно, а тоді продовжив: — Вона вийшла заміж за Джефферсона у присутності американського консула 21 вересня минулого року. Вони жили разом у китайській будівлі, яку називають готелем «Небесна імперія». Схоже, у Джефферсона не було роботи. Ймовірно, він жив на ті кошти, які заробляла вона, і те, що брав у свого батька. 6 вересня цього року Герман загинув в автокатастрофі, і вона звернулася до американського консула за дозволом перевезти тіло небіжчика назад до його дому. От і вся історія. Тож навіщо летіти в Гонконг?

— Мені за це заплатили. Так чи інакше, я не стоятиму на вашому шляху.

Він злісно вишкірив зуби.

— Щодо цього не турбуйся, детективе. Я зможу будь-якої миті прибрати тебе зі свого шляху.

Я не заперечував. Інколи йому потрібно було відчувати свою важливість — і це був один із таких моментів.

— Ну що, як просувається справа? Уже дійшли до чогось?

— Ні, — він сердито глянув на промокальний папір із чорнильною плямою. — Найбільших труднощів мені завдає питання, чому вона приїхала у твою контору о третій ранку.

— Так. Можливо, я отримаю відповідь у Гонконгу, — я зупинився, щоб закурити сигарету, а тоді продовжив: — Старий Джефферсон має багато грошей. Припускаю, що їх мав би успадкувати його син. Якщо батько не змінить заповіту, Джоан мала б стати його спадкоємицею, оскільки син тепер мертвий. Хтось міг спокуситись убити її, щоб вона нічого не успадкувала. Хотів би я знати, кому перейдуть його гроші тепер. Це міг би бути мотив для вбивства.

Ретнік певний час обмірковував дещо, а тоді сказав:

— Час від часу в тебе виникає слушна ідея. О так, це справді хороша думка.

— Ви знайомі з секретаркою старого — Джанет Вест? Мене геть не здивує, якщо вона отримає трохи грошей Джефферсона, коли він помре. Припускаю, що колись ця дівчина перебувала у тісних стосунках із його сином. Було б добре перевірити, де вона була о третій годині, коли застрелили китаянку.