Стіґ Ларссон - Дівчина, що гралася з вогнем

Вони привіталися, і після кількох нічого не вартих фраз Харієт зніяковіло замовкла. Мікаель знав її історію, а вона знала, що, погодившись не розголошувати страшні таємниці родини Ванґер, він змушений був поступитися своїми принципами. Почасти він зробив це ради неї.

Через деякий час Мікаель запросив її подивитися його будинок. Він зварив каву, і вони кілька годин пробалакали, сидячи на помості. Це була їх перша серйозна розмова після її повернення до Швеції. Мікаель не витримав і спитав:

— Що ви зробили з тим, що знайшли в підвалі Мартіна Ванґера?

— Ти справді хочеш це знати?

Він кивнув.

— Я сама прибрала все, що там було. Спалила все, що можна було спалити. Потім я потурбувалася про те, щоб дім знесли. Жити в ньому я б не могла і не могла його продати, я не мала сил дивитися, як там хтось живе. Для мене з цим будинком було пов'язано тільки зло. Я збираюся побудувати на цьому місці щось інше, який-небудь літній будиночок.

— І ніхто не здивувався тому, що ти зносиш будинок? Адже це була гарна сучасна вілла.

Вона всміхнулася:

— Дірк Фруде пустив поголос, ніби будинок весь уражений грибком, так що дати йому лад обійдеться дорожче, ніж побудувати новий.

Дірк Фруде був сімейний адвокат Ванґерів.

— Як поживає Фруде?

— Йому скоро буде сімдесят. Я стежу за тим, щоб він не нудьгував без діла.

Вони пообідали разом, і якось непомітно для Мікаеля вийшло так, що Харієт почала ділитися з ним найінтимнішими подробицями свого життя. Коли він перервав її розповідь і запитав, чому вона це робить, вона, подумавши трохи, сказала, що в її житті він, здається, єдина людина, від якої їй немає сенсу щось приховувати. До того ж як не розтанути перед хлопчиком, якого вона няньчила сорок років тому.

У її житті було троє чоловіків, з якими вона займалася сексом. Першим бук її татусик, другим — братик. Татуся вона вбила, а від брата втекла. Їй якось вдалося все це пережити, зустріти свого майбутнього чоловіка і почати життя заново.

— Він був ніжний, кохав мене, був надійним і чесним. Я була з ним щаслива. Ми прожили з ним двадцять років, потім він захворів.

— І ти більше так і не вийшла заміж? Чому?

Вона знизала плечима:

— Я залишилася сама з трьома дітьми і величезним фермерським господарством на руках. Мені просто ніколи було пускатися на пошуки романтичних пригод. І відсутність сексу ніколи мене не хвилювала.

Вони помовчали.

— Уже пізно. Мені час повертатися в готель.

Мікаель кивнув.

— Ти хочеш мене спокусити?

— Так, — відповів він.

Мікаель устав і за руку повів її в будинок і нагору сходами до спальні. Раптом вона його зупинила.

— Я навіть не знаю, як поводитися, — сказала вона. — Я вже відвикла від цього.

Вихідні вони провели разом і відтоді зустрічалися раз на три місяці, після зборів правління «Міленіуму». Міцних стосунків у них не склалося: Харієт Ванґер була цілодобово поглинута роботою і часто виїздила із Швеції, позаяк кожний другий місяць проводила в Австралії. Але, судячи з усього, своїми нерегулярними і необов’язковими зустрічами з Мікаелем вона дорожила.

Через дві години Міммі вже варила каву, а Лісбет, гола і спітніла, лежала поверх простирадла на ліжку. Вона курила сигарету, роздивляючись Міммі через прочинені двері, і заздрила її тілу. Міммі мала чималі м’язи, тому що три рази на тиждень вечорами тренувалася в спортзалі. Один вечір вона присвячувала заняттям чи то тайським боксом, чи то чимось на зразок карате, завдяки чому була в чудовій фізичній формі.

На вигляд вона була просто як цукерочка. Це була не краса фотомоделі, а справжня привабливість. Вона любила провокувати і дражнити оточуючих, а у святковому вбранні могла зацікавити будь-кого. Лісбет не розуміла, чому Міммі звертає увагу на таку мокру курку, як вона.

Але вона була рада цій увазі. Секс із Міммі давав їй почуття цілковитої свободи, Лісбет забувала про все і лише тішилася тим, що давала їй Міммі.

Міммі повернулася до ліжка з двома кухлями і поставила їх на підставку, потім лягла і поторкала, сосок Лісбет.

— Вони в тебе ого, — сказала Міммі, — дуже навіть непогані.

Лісбет нічого не відповіла, роздивляючись груди Міммі, які опинилися в неї перед очима. У Міммі теж були зовсім маленькі груди, але вони чудово підходили до пропорцій її тіла.

— Якщо чесно, Лісбет, ти маєш шикарний вигляд.

— Усе це дурниці. Подумаєш, груди! Такі чи такі — хіба не все одно? Хоча я рада, що в мене вони тепер, принаймні, є.