Стіґ Ларссон - Дівчина, що гралася з вогнем

Читаючи доповідні Арманського, його фінансові звіти та електронну пошту, вона просиділа за комп’ютером до сьомої ранку. Нарешті Лісбет задумливо хитнула головою і вимкнула комп’ютер. Вона пішла у ванну, почистила зуби, а потім попрямувала до спальні, роздяглася, кинувши одяг просто додолу, лягла в ліжко і проспала до пів на першу.

Останньої п’ятниці січня правління «Міленіуму» проводило свої щорічні звітні збори. Були присутні касир підприємства, зовнішній ревізор, а також четверо співвласників — Еріка Берґер (тридцять відсотків), Мікаель Блумквіст (двадцять відсотків), Крістер Мальм (двадцять відсотків) і Харієт Ванґер (тридцять відсотків). На збори була запрошена також секретар редакції Малін Ерікссон як представник співробітників і голова профспілки видавництва. Членами профспілки були, крім неї, Лотта Карім, Хенрі Кортес, Моніка Нільссон і начальник відділу маркетингу Сонні Маґнуссон. Раніше Малін ще ніколи не доводилося брати участь у подібних заходах.

Збори правління відкрилися о 16.00 і завершилися за годину з чимось. Значна частина часу пішла на доповіді, присвячені економічним питанням, і на ревізійний звіт. Збори ухвалили, що економічна база «Міленіуму» зміцнилася в порівнянні з періодом кризи, яку підприємство пережило два роки тому. Ревізійний звіт показав, що підприємство отримало прибуток у розмірі 2,1 мільйона крон, з яких приблизно мільйон дала книга Мікаеля Блумквіста про Веннерстрьома.

За пропозицією Еріки Берґер було вирішено один мільйон відкласти до спеціального фонду на випадок майбутніх криз, двісті п’ятдесят тисяч крон виділити на необхідні витрати для ремонту редакційного приміщення, придбання нових комп’ютерів та іншого технічного устаткування, а триста тисяч крон використати для збільшення фонду зарплат і на те, щоб прийняти співробітника редакції Хенрі Кортеса до штату на повний робочий день. З решти суми пропонувалося перерахувати по п’ятдесят тисяч крон кожному із співвласників «Міленіуму», а також розподілити сто тисяч крон порівну у вигляді бонусу між чотирма постійними службовцями редакції, незалежно від того, працюють вони на повній чи на половинній ставці. Начальник відділу маркетингу бонусу не отримував. Він працював за контрактом, за яким йому належали відсотки доходів від реклами, завдяки чому він час від часу ставав найбільш високооплачуваним співробітником «Міленіуму». Пропозицію було одноголосно прийнято.

Коротку дискусію викликала запропонована Мікаелем Блумквістом ідея скоротити оплату матеріалів від незалежних журналістів, з тим щоб надалі можна було взяти ще одного репортера на півставки. Мікаель мав на увазі Даґа Свенссона, який міг знайти в «Міленіумі» базу для своєї журналістської діяльності, а згодом і стати повноправним співробітником журналу. Еріка Берґер заперечувала, позаяк вважала, що журналу потрібно багато матеріалів, що надходять від позаштатних репортерів. Еріку підтримала Харієт Ванґер, а Крістер Мальм відмовився брати участь у голосуванні. Кінчилося тим, що вирішили не чіпати гроші, відведені на оплату незалежних журналістів, але подивитися, чи не можна вийти із становища за рахунок інших витрат. Усім дуже хотілося прийняти Даґа Свенссона хоча б на півставки.

Після короткого обговорення майбутньої стратегії і планів розвитку журналу Еріку Берґер було переобрано головою правління на наступний рік. Після цього збори були закриті.

Малін Ерікссон за весь час не сказала ні слова. Провівши подумки розрахунки, вона зрозуміла, що співробітники отримають від прибутку бонус у розмірі двадцяти п'яти тисяч крон, тобто суму, що перевищує місячну зарплату, і не бачила причин заперечувати проти цього рішення.

Відразу після звітних зборів правління Еріка оголосила позачергову нараду співвласників журналу. Тому Еріка, Мікаель, Крістер і Харієт затрималися в конференц-залі після того, як решта співробітників розійшлись. Щойно зачинилися двері, Еріка почала нараду:

— На порядку денному стоїть тільки одне питання. Згідно з угодою, укладеною з Хенріком Ванґером, Харієт ставала співвласницею журналу на дворічний термін. Зараз термін нашого контракту закінчується. Тому ми повинні вирішити, чи залишиться за тобою, а точніше, за Хенріком право на статус співвласника.

Харієт кивнула:

— Ми всі знаємо, що рішення Хенріка стати співвласником журналу було прийняте імпульсивно під впливом цілком особливої ситуації. Нині цієї ситуації більше не існує. Що ви пропонуєте?