Стіґ Ларссон - Дівчина, що гралася з вогнем

У коридорі п’ятого поверху за минулий рік мало що змінилося. Вона почала з відвідин власного кабінету — маленького закутка, відокремленого від коридору скляною стіною, який відвів у її користування Драґан. Двері були не замкнені. Лісбет вистачило кількох секунд, щоб переконатися, що в її кабінетику нічого не змінилося, тільки біля дверей з’явилася картонна коробка з різним паперовим сміттям. У кімнатці стояли стіл, канцелярський стілець, кошик для паперів і відкритий книжковий стелаж. Технічне оснащення складалося з простенького комп’ютера «Тошиба» 1997 року з манюсіньким жорстким диском.

Лісбет не помітила ніяких ознак того, що Драґан віддав це приміщення іншому службовцю. Вона сприйняла це як добрий знак, усвідомлюючи, проте, що він не багато значить сам по собі. Для комірки площею близько шести квадратних метрів, що правила їй за кабінет, важкувато було придумати інше застосування.

Зачинивши двері, Лісбет нечутними кроками пройшлася по всьому коридору, щоб переконатися, що ні в одній з кімнат ніхто не засидівся за роботою. Вона й справді була тут сама. Перш ніж пройти далі, вона зупинилася перед кавовим автоматом, натиснула на кнопку і запаслася стаканчиком капучино. Потім вона подалась до кабінету Драґана Арманського і ввійшла туди, відімкнувши двері піратським ключем.

У кабінеті Арманського, як завжди, панував дратуюче ідеальний порядок. Вона швидко обійшла всю кімнату, дорогою заглянула на полицю, потім сіла за його письмовий стіл і увімкнула комп’ютер.

Діставши з внутрішньої кишені нової замшевої куртки CD-диск, вона вставила його в дисковод і почала вводити програму, яка називалася «Асфіксія 1.3». Програму вона створила сама, і її єдиним призначенням було зробити апгрейд Інтернет-Експлорера жорсткого диска в комп’ютері Арманського, щоб той набув сучаснішого вигляду. Вся процедура забрала близько п’яти хвилин.

Закінчивши, Лісбет вийняла диск і почала працювати з новою версією Інтернет-Експлорера. Зовнішній вигляд програми залишився той самий, і вона поводилася абсолютно так само, як це було за старої версії, але трішечки збільшилася і працювала тепер на одну мікросекунду повільніше. Всі настановні дані були ідентичні оригінальним, включаючи дату інсталяції. З нового файлу не помітно було ніяких змін.

Вона вписала ftp-адресу сервера, що був у Голландії, і отримала kommandorute. Відкрила вікно із словом «копіювати», вписала ім’я Armanskij/MiltSec і клікнула ОК. Комп’ютер відразу ж почав робити копію жорсткого диска Арманського на сервер у Голландії. Годинник на екрані показував, що процес займе тридцять сім хвилин.

Поки йшло копіювання, Лісбет дістала запасний ключ від письмового столу свого начальника, що зберігався в декоративній вазі на книжковій полиці. Наступні півгодини вона присвятила вивченню папок, що лежали у верхній правій шухляді письмового столу, в яких шеф тримав поточні і термінові справи. Коли комп’ютер пискнув на знак закінчення копіювання, вона поклала папки на місце в тому ж порядку, в якому вони лежали раніше.

Потім вона вимкнула комп’ютер, погасила настільну лампу і, забравши з собою порожній стаканчик з-під капучино, покинула офіс «Мілтон сек’юриті» тим же шляхом, яким і прийшла сюди. Коли вона входила в ліфт, годинник показував 04.12.

Пішки повернувшись на Мосебакке, Лісбет увімкнула свій комп’ютер і, з’єднавшись із сервером, що був у Голландії, ввела туди копію програми «Асфіксія 1.3». Коли програму було запущено, відкрилося вікно з пропозицією вибрати жорсткий диск. Були чотири десятки варіантів на вибір, і Лісбет почала переглядати список. Серед них їй потрапив на очі жорсткий диск «Нільс Б’юрман», який вона перевіряла приблизно раз на два місяці. Секунду вона зачекала, дійшовши до «МікБлум/ лептоп» і «МікБлум/офіс». Вона не відкривала цих іконок уже більше року і навіть подумувала про те, щоб їх стерти. Проте з принципових міркувань вирішила все-таки залишити: позаяк вона брала з них інформацію, то було б нерозумно цю інформацію стирати, а потім, якщо знадобиться, наново повторювати всю процедуру. Те ж саме стосувалося й іконки під назвою «Веннерстрьом», яку вона також давно вже не відкривала, бо носій цього імені вмер. Іконка «Арманський/МілтСек» з’явилася останньою за часом і була аж у кінці списку.

Вона давно вже могла б клонувати його жорсткий диск, але так і не зробила цього, бо сама працювала в «Мілтоні» і будь-якої миті мала доступ до інформації, яку Арманський спробував би приховати від решти світу. Її наліт на його комп’ютер не мав ніяких ворожих намірів: вона просто хотіла знати, над чим працює підприємство і як справи зараз. Лісбет клацнула мишкою, і відразу ж відкрилася нова папка з новою іконкою, на якій було написано «Armanskij HD». Вона перевірила, чи відкривається жорсткий диск, і переконалася, що всі файли в ньому на місці.