Маріо П’юзо - Хрещений батько

– Нічого дивного – його заскочили зненацька, – відповів Майкл.

На Лонг-Біч в’їзд до завулка заблокував довгий чорний автомобіль, поставлений упоперек дороги. Біля нього, зіпершись на капот, стояло двоє чоловіків. Вікна на верхніх поверхах перших двох будинків, як помітив Майкл, були відчинені. Далебі, Сонні не жартує.

Клеменца поставив машину, не в’їжджаючи до завулка, і далі вони пішли на нього пішки. На варті стояли двоє Клеменциних людей, і він замість вітання набурмосено зиркнув на них. Обидва хлопці у відповідь кивнули шанобливо головами. Ніяких посмішок чи привітань. Клеменца провів Хейгена й Майкла в будинок.

Не встигли й подзвонити, як двері відчинив ще один охоронець. Певне, він стежив за ними з вікна. Пройшли в наріжну кімнату і побачили там Сонні й Тессіо, що вже чекали на них. Сонні підійшов до молодшого брата, обхопив його голову руками і, піддражнюючи, сказав:

– Гарний.

Майкл шльопнув його по руках, ступив до столу й налив собі шотландського віскі, сподіваючись затамувати біль у розбитій щелепі.

Усі п’ятеро сіли навколо столу. Настрій був уже не той, що на вчорашній нараді. Сонні помітно повеселішав, і Майкл здогадувався чому. У голосі старшого брата вже не було ніяких сумнівів. Він наважився – і ніяка сила у світі не могла б змінити його наміру. Вчорашній замах Солоццо був останньою краплею. Ні про яке замирення не могло бути й мови.

– Поки тебе не було, нам подзвонив посередник, – сказав Сонні, звертаючись до Хейгена. – Тепер уже Турок хоче з нами зустрітися, – він засміявся. – Ну й моторний же, сучий син, – додав захоплено. – Після вчорашнього програшу хоче зустрітися сьогодні або завтра. А тим часом гадає, що ми сидітимемо склавши руки й чекатимемо, що він нам ще підсуне. Ну й зух. – Сонні вилаявся.

Том обережно запитав:

– Що ж ти відповів?

Сонні ошкірився:

– Я сказав: давай, чом ні? Коли скаже. Я не поспішаю. У мене по місту день і ніч нишпорить сотня вірних людей. Як тільки Солоццо вистромить десь свій собачий ніс, він буде покійником. Хай собі тягнуть із переговорами, скільки хочуть.

– А була певна пропозиція? – запитав Хейген.

– Так, він хоче, щоб ми послали Майкла вислухати його умови. Посередник гарантує Майклові безпеку. Солоццо не просить нас гарантувати йому життя, бо знає, що не може цього просити. Бо то була б марна річ. Отже, зустріч організовуватимуть у нього. Його люди підберуть Майкла і привезуть на місце переговорів. Майкл вислухає пропозиції Солоццо, а потім його відпустять. Але місце переговорів тримають у таємниці. Обіцяють запропонувати такі умови, від яких ми не відмовимось.

– А що чути про Татталья? Як вони сприймуть звістку про Бруно? – поцікавився Хейген.

– Це теж обговорено. Посередник каже, що «родина» Татталья погодилася вести справу разом із Солоццо. Вони подарують нам Бруно Татталья. Зарахують за той замах на мого батька. Одне покриває друге. – Сонні знову засміявся. – Самовпевнені скоти.

– Треба вислухати, що нам запропонують цього разу, – обережно зауважив Хейген.

Сонні похитав головою.

– Ні, консільйорі, не зараз. – У його вимові відчувався ледь помітний італійський акцент: він умисне жартома передражнював батька. – Ніяких зустрічей. Ніяких обговорень. Ніяких Туркових коників. Коли посередник знову прийде до нас, передай із ним лише одне: мені потрібен Солоццо. Якщо ні – розпочнеться загальна війна. Ми ляжемо на матраци і вишлемо на вулиці всіх наших людей. Бізнесові доведеться потерпіти.

– Інші «родини» не підуть на загальну війну, – сказав Хейген. – Війна для всіх занадто обтяжлива.

Сонні знизав плечима.

– У них є простий вихід. Хай видадуть мені Солоццо. Або хай воюють із «родиною» Корлеоне. – Він помовчав і потім різко додав: – І не треба мені більше порад, як підправляти та підлатувати. Я вже постановив. Тепер твоя справа – допомагати мені перемогти, зрозумів, Томе?

Хейген схилив голову. Якусь хвильку він напружено думав. Потім сказав:

– Я переговорив із твоїм хлопцем у поліції. Він каже, що Солоццо напевне підкупив капітана Маккласкі за великі гроші. Мало того, капітанові пообіцяли пай в операціях із наркотиками. І Маккласкі погодився бути особистим охоронцем Солоццо. Турок тепер не вистромляє носа зі своєї барлоги без Маккласкі. Коли він стрінеться з Майком для переговорів, Маккласкі сидітиме поруч із ним. У цивільному, але при пістолеті. Ти повинен зрозуміти, Сонні, що поки у Солоццо така охорона – він неприступний. У Нью-Йорку ще нікому не вдавалося пристрелити капітана поліції, аби не поплатитися за це. Важко уявити, що тоді зчиниться в місті: газети, цілий департамент поліції, церкви – всі накинуться, як пси. Це була б катастрофа. Усі «родини» повстануть проти тебе. «Родині» Корлеоне проголосять анафему. Навіть політична підтримка старого зникне в одну мить. Отож візьми це до уваги.