Маріо П’юзо - Хрещений батько

Нері рвучко кинувся вперед, так що напарник його не встиг вихопити пістолета. Негр полоснув ножем, але Нері, який мав дуже швидку реакцію, перехопив його за зап’ясток лівою рукою, а правою з усієї сили блискавично опустив на скроню Бейнсові ліхтар. Удар примусив Бейнса впасти на коліна, він захитався, як п’яний, а ніж випав у нього з руки. Він став безпорадний, отож другого удару Нері вже не можна було вибачити, як зробили висновок із зізнань численних свідків та його напарника слідство і кримінальний суд. Його другий удар по голові Бейнса виявився такої сили, що скло в ліхтарі розлетілося на скалки, а головка ліхтаря з лампочкою відлетіла через усю кімнату, далеко вбік. Важка трубка зігнулася, і лише батарейки не дали їй переламатися. Один із присутніх – негр, що жив у будинку і пізніше свідчив проти Нері, – промовив захоплено:

– Чоловіче, та в цього негра голова як камінь!

Однак Бейнсова голова все ж таки не була достатньо твердою. Удар проломив йому череп. І через дві години в лікарні «Гарлем госпітал» він помер.

Альберт Нері єдиний із усіх здивувався, коли його звинуватили у перевищенні вжитих ним заходів під час самооборони. Його звільнили з поліції й почали проти нього кримінальну справу. Звинуватили в убивстві й засудили на десять років. Але тепер його переповнювала така дика лють і зненависть до суспільства, що йому на все було начхати. Його насмілилися визнати злочинцем! У них вистачило нахабства запроторити його в тюрму за вбивство отієї тварюки, того чорного сутенера! І їм немає діла до жінки й дівчинки, що й досі лежать у лікарні, спотворені на все життя.

Він не боявся тюрми. Думав, що завдяки своїй дружбі з ним як із колишнім полісменом та ще з огляду на характер його злочину, поводитимуться не так суворо. Кілька приятелів-полісменів уже обіцяли переговорити з друзями. Лише його тесть, кмітливий літній італієць, власник рибної крамниці в Бронксі, був переконаний, що Альбертові Нері не витримати й року в тюрмі. Або його вб’є хтось із сусідів по камері, або він сам порішить когось із них. Відчуваючи за собою провину, – адже його донька через якийсь жіночий веред кинула такого порядного чоловіка, – тесть Нері попросив «родину» Корлеоне втрутитися. (Він сплачував гроші одному з представників «родини» за протекцію й постачав на стіл самим Корлеоне як подарунок добірну рибу.)

«Родина» Корлеоне знала про Альберта Нері. За ним йшла слава справедливого й грізного полісмена; за ним також закріпилася репутація людини, якою не можна легковажити, людини, що навіює страх сама собою, незалежно від службової зброї й мундира. «Родина» Корлеоне завжди цікавилася такими людьми. Той факт, що він був полісменом, не говорив ні про що. Багато людей замолоду стають на хибний шлях, що не відповідає їхньому справжньому призначенню. Але час і доля зазвичай допомагають знайти справжнє покликання.

Піт Клеменца зі своїм нюхом на необхідних людей звернув увагу Тома Хейгена на справу Нері. Хейген вивчив копію матеріалів слідства й вислухав Клеменцу. Потім зауважив:

– Не виключено, що маємо тут другого Луку Бразі.

Клеменца завзято закивав головою. Лице огрядного капореджіме не мало добродушного виразу, характерного для гладких людей.

– Я думаю так само. Майклові слід самому взятися за нього.

Отож не встигли ще перевести Альберта Нері з тимчасового ув’язнення до тюрми на півночі штату, де він мав відсидіти свій термін, як його повідомили, що суддя переглянув справу на підставі нових даних і свідчень високих поліцейських чинів. Вирок було скасовано, і його звільнили. Альберт Нері не був дурнем, а його тесть надмірним скромником. Довідавшись, як усе сталося, Нері сплатив борг тестеві, погодившись розлучитися з Ритою. Після цього він поїхав на Лонг-Біч, щоб подякувати своєму благодійникові. Звичайно, про все було домовлено заздалегідь. Майкл прийняв його у своїй бібліотеці.

Нері висловив свою подяку офіційним тоном, і його здивувала й потішила теплота, з якою Майкл сприйняв ту подяку.

– Чорти б їх узяли, – говорив Майкл. – Я не можу дозволити, щоб так попихали земляком-сицилійцем. Адже тебе мали б ще й нагородити якоюсь там медаллю чи біс їх знає чим. Але ці кляті політикани ні про що не дбають, крім своєї закулісної гри. Послухай, я б ніколи не став утручатись, якби не перевірив усе від початку й до кінця і не побачив, що з тобою вчинили по- свинячому. Один з моїх хлопців переговорив із твоєю сестрою, і вона розповіла, як ти завжди турбувався про неї та її хлопця, як ти направляв його у житті, не давав зіпсуватися. Твій тесть не нахвалиться тобою. А це нечасто трапляється. – Майкл тактовно не згадав про те, що дружина кинула Нері.