Марио Пьюзо - Сицилієць

Одним цим вчинком Ґільяно став на шлях до того, щоб дістати підтримку всіх селян. Який іще бандит віддавав усе награбоване бідним? Наступного дня в газетах по всій Сицилії з’явилися історії про нового Робіна Гуда. Тільки Пассатемпо бурчав, що вони весь день працювали ні за що. Пішотта з Террановою розуміли, що так їхня банда здобула тисячі прихильників проти Рима.

Однак вони не знали, що ці продукти призначалися для складу дона Кроче.

Усього за місяць Ґільяно вже мав інформаторів усюди. Вони доповідали йому, хто з багатих торгівців роз’їжджає з грошима, отриманими з чорного ринку, розповідали про звички знаті й тих небагатьох нечестивців, які пліткують із високопоставленими поліцаями. Так до Ґільяно дійшли чутки про коштовності, якими іноді вихвалялася герцогиня Алькамо. Казали, що більшу частину року вони зберігаються в сховищі в банку Палермо, але іноді вона дістає їх, щоб убратися до вечірки. Ґільяно відправив Аспану Пішотту до маєтку Алькамо, щоб дізнатися більше про те, у чому він чув шанс на приз.

Маєток герцога та герцогині Алькамо стояв, обнесений високими стінами, захищений озброєними охоронцями, за двадцять миль на південний захід від Монтелепре. Герцог також платив «ренту» «друзям друзів»: це гарантувало, що його худобу не вкрадуть, дім не пограбують і жодного члена родини не викрадуть. У звичайні часи зі звичайними злочинцями це дало б йому більшу безпеку, аніж Папі у Ватикані.

На початку листопада у великих маєтках Сицилії збирають виноград, і для цього наймають робітників по сусідніх селах. Пішотта вийшов на міську площу й найнявся до маєтку герцога Алькамо. Перший день він тяжко працював, заповнюючи кошики гронами пурпурових ягід. На винограднику гарувало більш ніж сотня людей: чоловіки, жінки та малі діти, які за роботою співали. Опівдні їм накрили великий обід.

Пішотта сидів сам, спостерігаючи за іншими. Він помітив молоду жінку, що несла від замку до столів тацю з хлібом. Вона була приваблива, але бліда — вочевидь, їй нечасто доводилося працювати на сонці. І вбрана була краще за інших жінок. Але найбільше Пішотту вразила зневажлива пиха на її обличчі й те, як вона уникала всіх інших робітників. Він дізнався, що ця дівчина — особиста покоївка герцогині.

Пішотта відразу ж зрозумів, що вона якнайкраще підходить для його задуму. Ґільяно, добре знаючи свого друга, суворо наказав йому не осоромити жодної місцевої дівчини в процесі здобування інформації, однак Пішотта вважав Турі надто романтичним і надто невинним для цього світу. Приз був надто спокусливий, та й дівчина — надто гарна.

Коли вона знову винесла хліб, він забрав у неї тацю і поніс сам. Дівчина злякалася, і коли він спитав, як її звати, відмовилася відповідати.

Пішотта опустив тацю на стіл, схопив покоївку за руку й жорстко посміхнувся.

— Коли я тебе питаю, відповідай. Як мовчатимеш — закопаю тебе в цій горі винограду.

Він розсміявся, щоб показати, що то був жарт, тоді обдарував дівчину своєю найчарівнішою усмішкою й заговорив найлагіднішим своїм тоном:

— Ти найкрасивіша з усіх дівчат, яких я бачив на Сицилії, — мовив юнак. — Я мусив до тебе заговорити.

Він водночас і приваблював, і жахав покоївку. Дівчина помітила небезпечний ніж, що звисав у нього з пояса, те, як він тримався — наче й сам був герцогом. Це її зацікавило. Вона сказала, що звати її Ґрацієллою.

Коли робочий день скінчився, Пішотта зухвало постукав на замкову кухню з чорного входу й спитав Ґрацієллу. Літня жінка, яка йому відчинила, послухала, а тоді грубо відповіла, що слугам не дозволено приймати відвідувачів, і грюкнула дверима в нього перед носом.

Наступного дня Пішотта знову взяв у Ґрацієлли тацю й прошепотів, що хоче зустрітися з нею після роботи. Погладивши її руку, він вдягнув їй на зап’ясток тоненький золотий браслет. Дівчина пообіцяла, що, як стане темно, вислизне з дому й зустрінеться з ним у порожньому винограднику.

Тієї ночі Аспану Пішотта вбрався в особливу шовкову сорочку, яку йому пошили в Палермо. Він чекав на неї в долині поміж двох гір винограду. Коли підійшла Ґрацієлла, він обняв її, а коли вона підняла до Пішотти обличчя, чекаючи поцілунку, він притиснув свої вуста до її вуст і водночас запустив руку між її ніг. Дівчина спробувала викрутитися, але він міцно тримав її. Поцілунок став глибшим, він задер її вовняну спідницю й з подивом побачив шовкову білизну. Певно, позичила її в герцогині — смілива штучка, злодійкувата.