Марио Пьюзо - Сицилієць

А Аспану Пішотта з його метким розумом, що сказав, що не слухав Гектора Адоніса, коли той розповідав легенди про Карла Великого, Роланда й Олів’є, — може, тому він і вирішив піти іншим шляхом? Якби Пішотта лишився вірним, його забули б, Ґільяно заповнив би всю легенду собою. Але, скоївши найстрашніший зі злочинів, він назавжди постав поряд зі своїм любим Турі.

Пішотту поховають на цьому ж кладовищі. Вони удвох довіку дивитимуться на свої дорогоцінні гори, ті ж гори, у яких знайшли скелет слона Ганнібала, де колись відлунював Роландів ріг, коли він помирав у бою із сарацинами. Турі Ґільяно та Аспану Пішотта померли молодими, але вони житимуть якщо й не вічно, то точно довше за дона Кроче чи його самого, професора Гектора Адоніса.

Двоє чоловіків — один — велетенський, а другий — крихітний — вийшли з цвинтаря разом. Садки зеленими стрічками оповивали схили гір, блищали білі валуни, і крихітний червоний яструб спускався до них у промені сонячного світла.

Я збирався забути про романи — лишити їх хіба що як втіху й хобі собі на старість. Але одного дня до мого журналу навідався приятель-письменник. Я з природної ввічливості дав йому примірник «Щасливої мандрівниці». За тиждень він повернувся. Він сказав, що я чудовий письменник. Я пригостив його неймовірним обідом і за обідом розповів кілька дотепних історій про мафію та про свій нарис на десять сторінок. Він був повен ентузіазму, улаштував мені зустріч із редактором видавництва «Сини Дж. П. Патнема». Редактор теж із годину слухав мої оповідки про мафію й сказав: «Уперед». Мені дали 5000 доларів авансом, і я почав роботу, так просто. Я майже повірив, що видавці — люди.

Мені знадобилося три роки, щоб завершити книжку… Це було переважно весело, я згадую цей час як найщасливіший у моєму житті (друзі та рідні зі мною не згодні). Мені соромно визнати, що «Хрещений батько» був написаний суто з досліджень. Я ніколи не зустрічався з чесним та відвертим гангстером. Світ азартних ігор я знав непогано, та й потому. Коли книжка стала «знаменита», мене представили кільком джентльменам, які мають стосунок до матеріалу. Вони були втішені, відмовлялися повірити, що я ніколи не займався рекетом, що мені ніколи не звірявся дон. Але книжка всім їм сподобалася.

У різних регіонах я чув одну й ту саму цікаву історію: ніби мафія заплатила мені мільйон доларів, щоб я написав «Хрещеного батька» як рекламу. Я не надто спілкуюся з літераторами, але чув, що деякі письменники стверджують, що я мусив бути одним із мафіозі, що книжка не могла бути написана на базі самих досліджень. Я дуже ціную цей комплімент.

Маріо П’юзо,

«Документи “Хрещеного батька” та інші зізнання», 1972 р.

З італійської приблизно перекладається як «голова над головами». (Тут і далі прим. пер.)

Буквально 90-й калібр, у переносному значенні — велике цабе, велика цяця (сицилійський сленг).

Обріз мисливської рушниці, який спочатку використовували сицилійські пастухи для захисту від вовків (вовк сицилійським діалектом —lupu), а згодом він став поширеною зброєю мафії.

Місце переговорів між Генрі VIII Англійським та ФранцискомІ Французьким 1520 року, назване так за надзвичайну пишність і розкішне прикрашення.

Старшина (італ.).

Crocefisso (італ.) — розіп’ятий.

Kidnapping(англ.) походить від слова kid — дитина.

Malpelo (італ.) — буквально «зле волосся».

Капориджиме, або просто капо (італ.), — голова команди, представник одного з найвищих ступенів ієрархії мафії, що підпорядковується тільки донові та його заступникові.

Безчесний, негідний учинок (італ.).

Уперед (італ.).

Угруповання (італ.).

На Сицилії — посередники, що орендували землю в аристократів та, своєю чергою, здавали її в оренду селянам, діючи як наглядачі. Часто були пов’язані з мафією або входили до неї.