Гілберт Кіт Честертон - Воскресіння патера Брауна = The Resurrection of Father Brown

Він помовчав міркуючи, а потім продовжив, не звертаючи уваги на здивовані обличчя оточуючих:

– Я йшов вулицею вздовж колонади і раптом побачив обшарпанця, котрий випірнув з-за рогу на дальньому кінці «Півмісяця». Важко гупаючи по бруківці, він мчав мені назустріч. Я розгледів високу кістляву фігуру й упізнав знайоме обличчя – одного очманілого ірландця, котрому колись трохи допоміг. Імені його не назву. Узрівши мене, він відсахнувся і зойкнув: «Матір Божа, та це ж патер Браун! Ох і налякали ж ви мене! Треба ж вас зустріти якраз сьогодні». З цих слів я збагнув, що він учинив щось погане.

Втім, зустрічний не дуже злякався, побачивши мене, бо тут же розбалакався. І дивну розповів мені історію. Ірландець спитав, чи знайомий я з таким собі Ворреном Віндом? Я відказав, що ні, хоча і знав, що той займає горішню частину цього будинку. Тоді він сказав: «Вінд уявляє себе богом, але якби почув, що я так про нього кажу, то взяв би і повісився». І повторив це істеричним голосом кілька разів: «Так, узяв би і повісився». Я спитав співбесідника, чи не зробив він чогось лихого Віндові, й отримав дуже чудернацьку відповідь. Він сказав: «Я взяв пістолет і зарядив його не шротом і не кулею, а прокляттям». Наскільки я допетрав, він усього лиш пробіг провулком між цією будівлею та стіною складу, тримаючи в руці старий пістолет зі сліпим набоєм, і вистрелив у стіну, ніби це могло завалити будинок. «Але при цьому, – додав ірландець, – я прокляв його страшним прокляттям і побажав, щоб пекельна помста вхопила Вінда за ноги, а правосуддя Боже – за волосся і розірвали його надвоє, як Юду, щоб і духу його на землі не залишилося». Не важливо, про що ще я патякав із цим нещасним шаленцем. Бо він пішов замиреним, а я обігнув будинок, щоб перевірити цю розповідь. І що ж ви думаєте – в провулку під стіною валявся іржавий старовинний пістолет. Я пристойно розбираюся в вогнепальній зброї, щоб збагнути, що пістолет був заряджений лише малою дрібкою пороху: на стіні чорнілися плями від пороху і диму, і навіть кружальце від дула, але ні найменшої відмітини від кулі. Він не залишив жодного сліду руйнації, жодного сліду взагалі, крім чорних плям і чорного прокляття, кинутого в небо. Й ось я прийшов сюди дізнатися, чи все гаразд із Ворреном Віндом.

Феннер усміхнувся:

– Можу вас заспокоїти, що з ним усе гаразд. Усього кілька хвилин тому ми залишили господаря в кабінеті – він сидів за столом і писав. Був абсолютно сам, його кімната – на висоті ста футів над вулицею і розташована так, що жоден постріл туди не дістане, навіть якби ваш знайомий стріляв бойовими набоями. Є тільки один вхід у цю кімнату – ось він, а ми не відходили від дверей ні на мить.

– І все ж, – серйозно сказав патер Браун, – я хотів би зайти і поглянути на нього своїми очима.

– Але ви не зайдете! – відрубав секретар. – Господи, невже ви й справді надаєте значення прокльонам!

– Ви забуваєте, – глузливо сказав мільйонер, – що робота цього преподобного джентльмена – роздавати благословення та прокляття. То за чим же справа, сер? Якщо його запроторили за допомогою прокляття в пекло, чому б вам не визволити його звідти з Божою допомогою? Яка користь від вашого благословінння, якщо воно не може здолати прокляття котрогось ірландського пройдисвіта?

– Хто ж нині вірить у такі речі? – запротестував прибулець із Заходу.

– Патер Браун, гадаю, багато в що вірить, – не вгавав Вендем, у котрого закипіла жовч від нещодавньої образи і від теперішніх сперечань. Патер Браун вірить, що відлюдник переплив річку на крокодилі, виманивши його заклинаннями невідомо звідки, а потім наказав крокодилу здохнути, і той послухався. [19] Він має на увазі преподобного Еллія Єгипетського, котрий жив у IV ст. Священик не сумнівається, що якийсь святий угодник преставився, а після смерті потроївся, щоб ощасливити три приходи, які вважають себе місцем його народження. Патер Браун вірить, ніби один святий повісив плащ на сонячний промінь, а інший переплив на плащі Атлантичний океан. Священик переконаний, що у святого віслюка було шість ніг і що будинок в Лорето [20] Будиночок у Лорето – одна з найбільших святинь католицького християнства, розташована в цьому італійському містечку. літав по повітрю. Він вірить, що сотні кам’яних дів могли плакати цілими днями. Його зовсім не важко переконати, що людина зникла через замкову щілину або випарувалася із замкненої кімнати. Мабуть, він не дуже рахується з законами природи.