Гілберт Кіт Честертон - Воскресіння патера Брауна = The Resurrection of Father Brown

– Так, ми знайдемо його там самого, – не обертаючись сказав священик і зник нагорі.

Всі інші, очунявши після першого потрясіння, стрімголов кинулися вгору сходами і справді знайшли Дарнуея на самоті. Він був розпростертий на підлозі серед уламків зруйнованого апарата. Три довгі ноги штатива смішно та страшно стирчали в різні боки, а чорна, викривлена нога самого Дарнуея безпорадно витягнулася на підлозі. На мить ця темна купа видалася всім жахливим павуком, що стиснув у своїх обіймах людину.

Досить було одного дотику, щоб переконатися: Дарнуей був мертвий. Тільки портрет стояв неушкоджений на своєму місці, й його очі палали зловісною посмішкою.

Через годину патер Браун намагався повернути лад у маєток і натрапив на слугу, котрий щось бурмотів собі під ніс так само монотонно, як відстукував час годинник, що пробив сьому годину. Слів священик не розчув, але він і так знав, що повторює стариган:

Він хотів було сказати щось втішне, але старий слуга раптом отямився, обличчя його спотворилося гнівом, бурмотіння перейшло в зойк.

– Це все ви! – волав він. – Ви і ваше денне світло! Може, ви й тепер скажете, що немає ніякого прокляття Дарнуеїв!

– Я скажу те ж, що і раніше, – м’яко відказав патер Браун. – І, помовчавши, додав: – Сподіваюся, ви виконаєте останнє бажання бідного Дарнуея і простежите за тим, щоб світлина все ж потрапила за призначенням.

– Світлина! – бідкався медик. – А яка від неї користь? До речі, як не дивно, але ніякої фотографії немає. Мабуть, він так і не зробив її, хоча цілий день прововтузився з апаратом.

Патер Браун різко обернувся.

– Тоді зробіть її самі, – сказав він. – Бідний Дарнуей мав цілковиту слушність: портрет треба сфотографувати. Це вкрай важливо.

Коли лікар, священик та обидва художники покинули будинок і похмурою процесією повільно йшли через брунатно-жовті піски, спочатку всі мовчали, мов приголомшені ударом. І правда, було щось подібне на грім серед ясного неба в тому, що дивне пророцтво здійснилося саме в той момент, коли про нього найменше згадували, коли медик і священик були сповнені розсудливістю, а кімната фотографа наповнена денним світлом. Вони могли скільки заманеться тверезо мислити та міркувати, але сьомий спадкоємець повернувся серед білого дня і о сьомій годині серед білого дня загинув.

– Тепер, мабуть, ніхто вже не буде сумніватися в існуванні прокляття Дарнуеїв, – зронив Мартін Вуд.

– Я знаю одну людину, котра буде, – різко відповів медик. – З якого дива я маю піддаватися забобонам, якщо комусь спало на гадку вкоротити собі життя?

– То ви вважаєте, що Дарнуей вчинив самогубство? – спитав священик.

– Я впевнений в цьому, – підтвердив лікар.

– Може, і так…

– Він був сам нагорі, а поруч у темній кімнаті лежав цілий набір отрут. До того ж це притаманно Дарнуеям.

– Отже, ви не вірите в сімейне прокляття?

– Я вірю тільки в одне сімейне прокляття, – сказав доктор, – в їхню спадковість. Я вам уже казав. Вони всі якісь божевільні. Інакше і бути не може: коли у вас від нескінченних шлюбів усередині однієї родини кров застоюється в жилах, як вода в болоті, ви неминуче приречені на виродження, подобається вам це чи ні. Закони спадковості – невблаганні, науково доведені істини не можуть бути спростовані. Розум Дарнуеїв розпадається, як розпадається їхнє родове гніздо, поглинене морем і солоним повітрям. Самогубство… Природно, він наклав на себе руки. Більше того: всі в цій родині рано чи пізно скінчать так само. І це ще найкраще з усього, що вони можуть вдіяти.

Поки медик так міркував, в пам’яті Пейна з дивовижною ясністю виникло обличчя доньки Дарнуеїв: виступила з не-проникної темряви маска – бліда, трагічна, але сповнена сліпучої, майже безсмертної вроди. Пейн відкрив було рот, хотів щось сказати, але відчув, що не може вимовити ні слова.

– Звісно, – сказав патер Браун лікареві. – То ви, отже, все ж таки вірите у приреченість?

– Тобто як це «вірите у приреченість»? Я вірю тільки в те, що самогубство в цьому випадку було неминуче, – воно зумовлене науковими факторами.

– Зізнатися, не бачу, чим ваше наукове марновірство краще за забобони містичні, – обурився священик. – Обидва вони перетворюють людину в паралітика, нездатного і пальцем поворухнути, щоб подбати про своє життя та душу. Напис свідчив, що Дарнуеї приречені на загибель, а ваш науковий гороскоп стверджує, що вони приречені на самогубство. І в тому, і в іншому випадку вони виявляються рабами.