Агата Кристи - Чому не Еванс?

Дівчина швидко пішла геть. Боббі зірвався з місця, аби зупинити її, але Френкі силою втримала його.

– Стій, дурнику. Я все владнаю.

Френкі побігла навздогін за Мойрою. За кілька хвилин вона повернулася.

– Ну? – нетерпляче запитав Боббі.

– Усе гаразд. Я її заспокоїла. Їй було дуже боляче чути, як ти розповідаєш про її особисті страхи незнайомій людині. Це жорстоко. Я пообіцяла, що невдовзі ми знову зберемося – втрьох. Тепер, коли її тут немає, розкажи мені все.

Боббі так і зробив. Френкі уважно слухала. Потім сказала:

– Два моменти збігаються. По-перше, коли я повернулася додому, то застала доктора Ніколсона із Сильвією Бассінґтон-ффренч. Він тримав її за обидві руки. О, як він розлютився на мене. Якби можна було вбити поглядом, я вже була б трупом.

– А другий момент? – запитав молодик.

– Та то просто дрібничка. Сильвія Бассінґтон-ффренч розповідала, що фотографія Мойри справила величезне враження на одного незнайомця, який навідувався до них. Припустімо, що то був Карстерс. Він упізнав дівчину на фото, місіс Бассінґтон-ффренч сказала йому, що це портрет місіс Ніколсон, і так він з’ясував, де вона перебуває. Але, Боббі, я не розумію, яка тут роль доктора Ніколсона. Навіщо йому вбивати Алана Карстерса?

– Ти вважаєш, що це Ніколсон його вбив, а не Бассінґтон-ффренч? Це був би дивний збіг, якби вони обидва опинилися у Марчболті того самого дня.

– Ну, збіги теж трапляються. Але навіть якщо вбивство скоїв Ніколсон, то я однаково не розумію його мотиву. Карстерс встановив, що Ніколсон – ватажок наркобанди? Чи мотивом для вбивства стала твоя нова знайома?

– Може бути і перше, і друге, – припустив Боббі. – Можливо, Ніколсон знав, що його дружина говорила з Карстерсом, і вирішив, що та щось йому розповіла.

– Може, й так, – погодилася Френкі. – Але спершу треба розібратися з Роджером Бассінґтоном-ффренчем. Із доказів проти нього лише фотографія. Якщо він зможе переконливо пояснити цей факт…

– Ти збираєшся поговорити з ним на цю тему? Френкі, а це розумно взагалі? Якщо він злочинець, як нам здавалося від самого початку, ми відкриємо йому всі карти.

– Не зовсім… Якщо зробимо так, як я собі надумала. Зрештою, в інших речах він був дуже відвертий і поза жодних підозр. Ми вважали, що це хитрість, але що як він просто не причетний? Можливо, він зможе пояснити, що сталося з фотографією… У цей момент я буду насторожі, одразу побачу, коли в його словах буде бодай натяк на вагання чи провину. Отож якщо йому вдасться пояснити, що сталося з фотографією, то він може стати дуже цінним союзником.

– Тобто, Френкі?

– Любий, можливо, звісно, що твоя нова подружка – емоційна панікерка, якій подобається робити з мухи слона, але припустімо, що ні. Припустімо, що все, що вона каже, є чистою правдою, а її чоловік справді хоче позбутися своєї дружини й побратися із Сильвією. Хіба ти не розумієш, що в цьому разі Генрі Бассінґтон-ффренчу загрожує смертельна небезпека? Ми мусимо за будь-яку ціну убезпечити його від «Ґренджу». А Роджер Бассінґтон- ффренч поки що на боці Ніколсона.

– Добре, Френкі, – спокійно сказав Боббі. – Дій за своїм планом.

Дівчина підвелася, щоб іти, але на мить застигла.

– Хіба не дивно? – промовила вона. – Таке враження, що ми потрапили під обкладинку книжки. Персонажі проживають історію, і ми теж у ній. З біса химерне відчуття.

– Так, я розумію, про що ти, – погодився її друг. – Є в цьому щось моторошне. Та я радше назвав би це п’єсою, а не книжкою. Ми наче вийшли на сцену в розпалі другої дії, але ролей у цьому спектаклі в нас нема, тож нам доводиться імпровізувати, а це неймовірно важко, бо ми не маємо жодного уявлення, про що взагалі ця п’єса.

Френкі енергійно кивнула.

– Я навіть не певна, що це друга дія. Усі події більше скидаються на третю. Боббі, я переконана: нам іще довго це розмотувати… І слід поквапитися, бо є в мене відчуття, що завіса в цій п’єсі опуститься вже зовсім скоро.

– Ага, а довкола валятимуться трупи, – промовив Боббі. – І вивела нас на цю сцену банальна репліка на три слова, репліка, яка поки що не набула сенсу.

– «Чому не Еванс?» Боббі, ми дізналися вже так багато, поповнили п’єсу новими персонажами, а так і не збагнули, хто ж цей загадковий Еванс. Хіба це не дивно?

– У мене є здогадка. Я відчуваю, що Еванс узагалі ні до чого, що хоч він і став відправною точкою, та сам особливого значення не має. Це як у тому оповіданні Герберта Веллса [17] Ідеться про оповідання «Перлина кохання» (1925). , де принц звів розкішний палац довкола саркофага своєї коханої, а потім, коли палац був готовий, принца дратувала одна-єдина річ. Тож він наказав прибрати її. Тією річчю виявився саркофаг.