Аґата Крісті - Кишеня, повна жита

– Це свідчить, що ви розумна жінка, моя люба, якщо помічаєте такі речі. – Міс Марпл нахилилася над своїм плетивом, підхопила стібок і стала рахувати, затримавши дихання: – Три простих, два спідніх, один пропустити, протягти два разом, – а потім запитала: – А ваш другий чоловік, моя люба?

– Фредді? Фредді застрелився.

– О, моя бідолашна дівчино. Як це сумно! Яка трагедія!

– Ми були дуже щасливі разом, – сказала Пет. – Але десь через два роки по тому, як ми одружилися, я почала розуміти, що Фредді був, як би це сказати, не завжди чесним. Я почала розуміти, щó навколо нас відбувається. Але це нібито ніяк не впливало на наші стосунки з ним. Бо, розумієте, Фредді кохав мене, а я кохала його. Я намагалася не думати про щось інше. Гадаю, з мого боку така поведінка була боягузтвом, але я не могла змінити його, ви ж розумієте. Змінити людину не можна.

– Ні, – підтвердила міс Марпл, – змінити людину не можна.

– Я обрала його, покохала й одружилася з ним, із таким, яким він був, і, можна сказати, відчувала, що треба миритися з тим, що не дуже мені в ньому подобалося. Потім він остаточно заплутався й, не знаючи, як йому знайти вихід, волів пустити собі кулю в лоба. Після того як він помер, я поїхала до Кенії, щоб пожити там зі своїми друзями. Я не могла залишатися далі в Англії й зустрічатися з людьми, які знали про все, що зі мною було. А в Кенії я познайомилася з Лансом. – Вираз її обличчя відразу пом’якшав. Вона пішла подивитися на вогонь, а міс Марпл дивилася на неї. Нараз Пет обернула голову й запитала: – Скажіть-но мені, міс Марпл, що ви насправді думаєте про Персівала?

– Я з ним майже не бачилася. Лише кілька разів зустрілися за сніданком. Думаю, він не дуже радий моєму перебуванню тут.

Пет несподівано засміялася.

– Він дуже скупий, ви знаєте. Не хоче витрачати зайві гроші. Ланс каже, що він завжди був такий. Дженніфер також нарікає на нього. Весь час перевіряє рахунки з міс Дав. Сперечається за кожен пункт витрат. Але міс Дав уміє наполягти на своєму. Вона дивовижна людина. Ви так не думаєте?

– Так, справді. Вона нагадує мені міс Лейтімер у моєму селі Сент-Мері-Мід. Вона очолювала Жіночу добровольчу службу, організацію дівчаток-скаутів і практично все, що можна було очолити. І лише через п’ять років ми відкрили, що… ой, не стану розповідати плітки. Нема нічого зануднішого, як слухати, коли люди розповідають тобі про місця та людей, яких ти ніколи не бачила і про яких нічого не знаєш. Пробачте мені, моя люба.

– А ваше село Сент-Мері-Мід справді приємне?

– Знаєте, я не дуже добре розумію, що ви називаєте приємним селом, моя люба. Воно дуже миле, я сказала б. У ньому живуть дуже приємні люди, і кілька надзвичайно неприємних людей також. Іноді там відбуваються дуже дивні події, як, до речі, і в інших селах. Людська природа однакова повсюди, ви зі мною згодні?

– Ви часто підіймаєтеся нагору й бачитеся з міс Ремсботтом, – сказала Пет. – Щодо мене, то я боюся її.

– Боїтеся її? Чому?

– Бо вона здається мені психічно хворою. Я думаю, вона опанована релігійною манією. А вам, бува, не здається, що вона… божевільна, ні?

– І в чому ви бачите її божевілля?

– О, ви знаєте, що я маю на увазі, і добре знаєте, міс Марпл. Вона сидить там у себе, і ніколи не виходить, і весь час міркує про гріх. Схоже, вона зрештою дійде висновку, що її місія в житті – творити правий суд.

– Це ваш чоловік так думає?

– Я не знаю, що думає Ланс. Він мені цього не скаже. Але я твердо переконана в одному – він думає, що в цьому домі хтось збожеволів, і той божевільний належить до цієї родини. Ну, Персівал, можна сказати, мислить цілком тверезо. Дженніфер просто дурна й занадто патетична. Вона трохи нервує, але це й усе, а Ілейн… бувають такі дівчата – трохи дивні, одержимі й напружені, немов натягнуті пружини. Вона до розпачу закохана у свого молодика й ніколи навіть на мить не признається самій собі, що він одружується з нею заради грошей.

– Ви думаєте, він одружується з нею заради грошей?

– Так, думаю. А ви так не думаєте?

– Я думаю трохи інакше, – сказала міс Марпл. – Мені згадується молодий Еліс, який одружився з Маріон Бейтс, дочкою багатого торговця залізними виробами. Вона була дуже негарною дівчиною й шалено в нього закоханою. Проте в них усе склалося добре. Чоловіки, такі, як молодий Еліс і цей Джералд Райт, поводяться погано лише в тому випадку, коли одружуються з убогою дівчиною заради кохання. Вони надто розгнівані на себе за те, що так зробили, і намагаються відігратися на дівчині. Та коли вони одружуються з багатою дівчиною, то не втрачають до неї пошани.