Аґата Крісті - Вбивство у «Східному експресі»

Мері Дебенгем – британка. Місце № 11. Другий клас.

Мотив : Немає.

Алібі : З півночі до 2: 00. (Підтверджено Ґретою Олссон.)

Докази проти неї чи Підозрілі обставини: Розмова, почута Е.П., та її відмова пояснити останню.

Гільдеґарда Шмідт – німкеня. Місце № 8. Другий клас.

Мотив : Немає.

Алібі : З півночі до 2: 00. (Підтверджено провідником та її господинею.) Пішла спати. Її розбудив провідник приблизно о 12: 38, пішла до господині.

Примітка: Свідчення пасажирів підкріплюються твердженням провідника, що ніхто не входив і не виходив із купе містера Ретчетта між північчю та 1: 00 (коли він сам вирушив до сусіднього вагона) і з 1: 15 до 2: 00.

– Цей документ, як ви розумієте, – промовив Пуаро, – лише précis [74] Перелік ( фр. ). свідчень, що ми почули, представлений у такому вигляді для зручності.

Із гримасою мсьє Бук повернув його.

– Це небагато пояснює, – сказав він.

– Можливо, вам ось це буде більше до смаку, – сказав Пуаро із легкою усмішкою і вручив йому другий аркуш паперу.

На папері було написано:

Те, що потребує пояснення.

1. Хустинка з ініціалом «Н». Чия вона?

2. Йоржик для люльки. Його загубив полковник Арбатнот? Чи хтось інший?

3. Хто був одягнутий у яскраво-червоне кімоно?

4. Хто був тим чоловіком чи жінкою, перевдягнутим в уніформу провідника спального вагона?

5. Чому стрілки годинника вказували на 1: 15?

6. Чи вбивство було скоєне у той самий час?

7. Раніше?

8. Пізніше?

9. Чи можемо ми бути впевненими, що Ретчетт був поранений більше ніж однією особою?

10. Які ще можуть бути пояснення його пораненням?

– Гляньмо, що ми можемо з цим зробити, – промовив мсьє Бук, зрадівши виклику для свого розуму. – Почнімо із хустинки. Будьмо послідовними та методичними.

– Звичайно, – сказав Пуаро, кивнувши із задоволеним виглядом.

Мсьє Бук продовжив якось дидактично.

– Ініціал «Н» [75] Англійські імена: Hubbard, Hermiona, Hildegarde. пов’язаний із трьома людьми: місіс Габбард, міс Дебенгем, друге ім’я якої – Герміона, і покоївка Гільдеґарда Шмідт.

– Ага! А з цих трьох?

– Важко сказати. Але я вважаю , що мені варто проголосувати за міс Дебенгем. Ми не можемо бути впевнені, що до неї звертались не за другим ім’ям, а за першим. Також вона вже під підозрою. Та розмова, яку ви підслухали, mon cher , була досить цікавою, і до того ж вона не захотіла її пояснити.

– Як на мене, я б указав на американця, – промовив доктор Константін. – Це дуже коштовна хустинка, а американці, як увесь світ знає, не вважають на те, скільки платять.

– То ви обидва виключаєте покоївку? – запитав Пуаро.

– Так. Як і вона сама сказала, ця хустинка належить комусь із вищого класу.

– А друге запитання, про йоржик для люльки? Його загубив полковник Арбатнот? Чи хтось інший?

– Це вже важче. Англійці, вони ножем не штрикають. Тут ви кажете правду. Я схиляюсь до того, що хтось інший загубив йоржик для люльки і зробив це, щоб підставити довгоногого англійця.

– Як ви і сказали, мсьє Пуаро, – вставив доктор, – дві підказки – це занадто багато недбалості. Я згоден із мсьє Буком. Хустинка була справжнім недоглядом, тому ніхто не хоче зізнатись, що вона їхня. Йоржик для люльки – хибна підказка. На захист цієї теорії, ви помітили, що полковник Арбатнот не соромиться і відкрито визнає, що курить люльку й користується йоржиком такого типу.

– Ви переконуєте впевнено, – промовив Пуаро.

– Запитання № 3: хто був одягнутий у яскраво-червоне кімоно? – продовжив мсьє Бук. – Щодо цього я визнаю, що не маю жодного поняття. У вас є якісь версії, докторе Константіне?

– Жодних.

– Тоді тут ми визнаємо свою поразку. Наступне запитання, у будь-якому разі, має свої варіанти. Хто був тим чоловіком чи жінкою, перевдягнутим в уніформу спального вагона? Що ж, можна сказати із впевненістю, є певна кількість осіб, які не могли б ними бути. Гардман, полковник Арбатнот, Фоскареллі, граф Андрені та Гектор Макквін – занадто високі. Місіс Габбард, Гільдеґарда Шмідт і Ґрета Олссон – занадто широкі. У нас залишились камердинер, міс Дебенгем, княгиня Драґомірова і графиня Андрені, – і на жодного з них це не схоже. Ґрета Олссон у одному випадку, а Фоскареллі – у іншому, обоє присягаються, що міс Дебенгем і камердинер не залишали свого купе, Гільдеґарда Шмідт присягається, що княгиня була в себе, а граф Андрені розповів нам, що його дружина прийняла снодійне. Тож здається неможливим, що це був хтось із них, це просто абсурд!