Аґата Крісті - Убивства за абеткою

– Ні, усе простіше. Я казав вам, що було ще одне міркування. Припустімо, що Каст не був відповідальний за вбивство Бетті Барнард. Припустімо, що хтось інший вбив її. Чи міг би той інший бути відповідальним за інші вбивства також ?

– Але це не має сенсу! – вигукнув Кларк.

– Невже? Потім я зробив те, що повинен був зробити спочатку . Я наново дослідив листи, які отримав. Адже від початку я відчував, що з ними було щось не так, як експерт із живопису знає, що картина несправжня… Спершу я припускав, не надто розмірковуючи, що неправильним у них було те, що їх написав божевільний. Однак тепер я проглянув їх знову – і цього разу дійшов геть іншого висновку. Неправильним у них був той факт, що їх написала цілком здорова людина !

– Що? – вигукнув я.

– Саме так! Вони неправильні – тому що вони були підробкою ! Вони лише претендували на те, щоб називатись «листами божевільного» – душевнохворого вбивці, але насправді ними не були.

– Це не має сенсу, – повторив Франклін Кларк.

– Mais si! 78 78 Навпаки! ( фр .) Треба лише поміркувати. Яка мета написання листів? Зосередити увагу на авторові, звернути увагу на вбивства! En vérité, на перший погляд, не здавалося, що це має якийсь сенс. А потім мені прояснилось. Усе це було потрібно для того, щоб зосередити увагу на кількох убивствах – на групі вбивств… Чи це не ваш великий Шекспір сказав: «Ви не можете бачити дерев за дровами».

Я не став виправляти помилкову цитату Пуаро. Я намагався збагнути його міркування. І, здається, дещо почав розуміти. А він тим часом продовжив:

– Де найважче помітити шпильку? У подушечці для шпильок. Коли окреме вбивство найменш помітне? Тоді, коли воно – одне з серії пов’язаних убивств. Мені довелося мати справу з надзвичайно розумним, винахідливим убивцею – безрозсудним, сміливим і скрупульозним шахраєм. Не містером Кастом! Він ніколи не міг би скоїти ті вбивства! Ні, я мав справу з зовсім іншим типом людини – це чоловік із хлоп’ячою вдачею (свідченням цього є немовби школярська витівка з листами та залізничний путівник), привабливий для жінок, безжалісний, зі зневагою до людського життя. Саме такий чоловік неодмінно помітний в одному зі злочинів! Подумаймо: коли когось убито, які запитання ставить поліція? Можливість. Де кожен був у момент злочину? Мотив. Хто має користь зі смерті покійного? Якщо мотив і можливість є доволі очевидними, як у цьому випадку має діяти потенційний убивця? Підробляти алібі – це до якоїсь міри підтасовувати час ? Але це завжди ризикований вчинок. Наш убивця подумав про більш фантастичний захист. Створити душевнохворого вбивцю! Мені тепер треба було лише перевірити всі злочини і знайти ймовірно винну людину. Злочин в Андовері? Найбільш імовірним підозрюваним був Франц Ашер, але я не міг уявити, як Ашер продумує й реалізовує таку детально розроблену схему, й не бачив, як він планує умисне вбивство. Злочин у Бексгіллі? Дональд Фрейзер був варіантом. Про це свідчить його розум, спритність і системний склад розуму. Але його мотивом для вбивства коханої могла бути лише ревність – а ревнивці не схильні до того, щоб попередньо щось готувати. Я також дізнався, що у Фрейзера була відпустка на початку серпня, що унеможливлює будь-який його стосунок до злочину в Чарстоні. Далі переходимо до злочину в Чарстоні – і опиняємося на більш перспективному полі. Сер Кармайкл Кларк був надзвичайно заможним чоловіком. Хто успадковує гроші? Його дружина при смерті, і хоч вона має пожиттєве право на їх використання, та потім вони переходять до його брата Франкліна .

Пуаро поволі обертався, аж поки його очі не зустрілися з очима Франкліна Кларка.

– Тоді я був цілком упевнений. Чоловік, якого я довгий час вимальовував у думках, був тим самим чоловіком, якого я знав як людину. Абеткар і Франклін Кларк були однією й тією ж людиною! Сміливий авантюрний характер, мандрівне життя, вболівання за Англію, яке іноді проявлялось у глузуванні з іноземців. Приваблива вільна й невимушена манера – для нього немає нічого легшого, ніж підчепити дівчину в кафе. Методичний склад розуму – одного дня він тут складав план дій, позначаючи пункти як А, В, С; і нарешті, хлопчачий склад характеру, про який згадувала леді Кларк, проявний навіть у його літературних смаках: я з’ясував, що в бібліотеці є книжка «Діти залізниці» Е. Несбіт. І я не мав більше сумнівів: Абеткарем, чоловіком, який писав листи і скоював убивства, був Франклін Кларк.