Аґата Крісті - Убивства за абеткою

– Публічність, – запропонував Кларк.

– Звісно, комплекс неповноцінності пояснює це, – додала Тора Ґрей.

– Це, звісно, була очевидна деталь, щоб за неї вхопитись. Але чому я ? Чому Еркюль Пуаро? Більша публічність могла бути забезпечена надсиланням листів у Скотленд-Ярд. Ще більша – надсиланням їх у газету. Газета могла б і не надрукувати першого листа, але до того часу, як станеться другий злочин, Абеткарю була б забезпечена вся можлива публічність, яку може дати преса. Чому тоді Еркюль Пуаро? Чи було це з якоїсь особистої причини? У листі проскочила легка упередженість до чужинців – але недостатня, щоб прояснити справу. Тоді прийшов другий лист – і відтак було вбито Бетті Барнард у Бексгіллі. Тепер стало очевидним (як я й підозрював), що вбивства триватимуть в алфавітному порядку, але факт, який здавався остаточним для більшості людей, залишив незміненим головне запитання в моїй голові. Чому потрібно було Абеткарю скоювати ті вбивства?

Меґан Барнард завовтузилася в кріслі.

– Чи немає такої речі, як… як пристрасть до крові? – сказала вона.

Пуаро повернувся до неї.

– Ви маєте рацію, мадемуазель. Є така річ. Пристрасть убивати. Але це не зовсім вписувалось у факти нашої справи. Маніяк-убивця зазвичай прагне вбити стільки жертв, скільки можливо . Це прагнення , яке постійно повторюється. Велика ідея такого вбивці – заховати сліди , не рекламувати їх. Якщо ми розглянемо чотири обрані жертви – чи бодай три з них (бо про містера Даунза й містера Ерлсфілда я знаю дуже мало), то зрозуміємо, що, захотівши , убивця міг би розправитися з ними, не накликаючи на себе жодних підозр. Франц Ашер, Дональд Фрейзер, Меґан Барнард чи, ймовірно, містер Кларк – це люди, яких поліція запідозрила б, навіть якби вона не змогла отримати прямих доказів. Про невідомого маніяка й не подумали б! Чому тоді вбивця відчував необхідність привернути увагу до себе? Чи була необхідність залишати на кожному тілі копію залізничного довідника «АВС»? Чи була то манія ? Чи був то якийсь комплекс, пов’язаний із залізничним довідником ? Я виявив, що цілком немислимо на цій стадії збагнути хід думок убивці . Авжеж, це не могло бути благородство? Страх відповідальності за злочин був перекинутий на безневинного? Хоча я не міг відповісти на головне запитання, однак усе-таки відчував, що дізнався дещо про вбивцю.

– Що ж саме? – запитав Фрейзер.

– Почнімо з того, що він мислить списками. Його злочини були скоєні в алфавітному порядку – це очевидно було важливим для нього. З іншого боку, він не перебирав жертвами: місіс Ашер, Бетті Барнард, сер Кармайкл Кларк дуже відрізнялись одне від одного. Не було принципу статі, принципу віку – і це мені здавалося дуже дивним фактом. Якщо людина вбиває бездумно – це зазвичай тому, що вона прибирає кожного, хто стоїть у неї на дорозі чи дратує її. Але алфавітний список показав, що тут не цей випадок . Інший тип убивці зазвичай обирає певний тип жертви – майже завжди протилежної статі. Було щось безсистемне в Абеткаря, що, мені здавалося, не узгоджувалось із алфавітним принципом. Я дозволив собі зробити невеликий висновок. Вибір довідника «АВС» вказував на те, що я назвав би мисленням залізничника . Це більше поширено серед чоловіків, ніж серед жінок. Маленькі хлопчики полюбляють потяги більше, ніж маленькі дівчатка. Це також могло бути знаком, так би мовити, нерозвинутого розуму. Але «хлопчачий» мотив усе-таки переважав. Спосіб убивства Бетті Барнард дав мені деякі інші ознаки. Він підказав багато цікавого. (Пробачте, містере Фрейзер.) По-перше, її задушили власним паском, тобто її майже напевне вбив хтось, із ким була в дружніх або пристрасних стосунках. Коли я дещо дізнався про її характер, у мене в голові вималювалася певна картина. Бетті Барнард була кокеткою. Їй подобалась увага симпатичних чоловіків. Отже, Абеткар, щоб переконати її вийти з ним, повинен був мати певну долю привабливості – le sex appeal 75 75 Сексуальної привабливості ( фр .). ! Він мусив бути здатним, як кажете ви, англійці, «підчепити». У нього мав бути певний шарм! Я уявляю сцену на пляжі так. Чоловік захоплюється її поясом. Вона його знімає, він грайливо обмотує його навколо її шиї – каже, мабуть: «Я задушу тебе». Це все дуже грайливо. Вона хіхікає… а він затягує…

Дональд Фрейзер зірвався на ноги. Він був аж багряний.

– Мсьє Пуаро, заради Бога!

Пуаро зупинив його: