Агата Кристи - Смерть на Нілі

– Отже, то вона вам сказала.

Детектив спокійно відповів:

– Даруйте, але вона мені цього не казала.

– Тоді звідки ви знаєте?

– Бо я Еркюль Пуаро. Мені не треба говорити . Коли я запитав її, то знаєте, що вона відповіла? Сказала: «Я нікого не бачила…» Збрехала.

– Але чому?

Детектив відказав незворушним голосом:

– Бо гадала, що чоловік, якого вона бачила, убивця. І справді було схоже на те.

– Як на мене, це ще вагоміша причина розповісти вам.

Пуаро знизав плечима.

– Схоже, вона так не думала.

Тім промовив дивним тоном:

– Вона надзвичайна дівчина. Мабуть, важко їй жилося з такою матір’ю.

– Так, життя в неї було не мед.

– Бідне дитя, – прошепотів Тім. Потім він глянув на Рейса. – І що далі, сер? Я визнаю, що взяв перли з каюти Ліннет. Ви знайдете їх саме там, де й сказали. Я справді винен. Але заперечуватиму все, що стосуватиметься міс Саутвуд. У вас немає доказів проти неї. А як я отримав фальшиве намисто, то це мої справи.

– Дуже правильний підхід, – пробурмотів Пуаро.

Тім відповів з дрібкою гумору:

– Завжди джентльмен! – і додав: – Лише уявіть, як мене дратувало, що моя мама так зблизилася з вами! Я не настільки затятий злочинець, щоб сидіти поруч з успішним детективом перед ризикованою операцією! Деяких людей це заводить, та не мене. Чесно кажучи, у мене аж жижки тряслися.

– Але це не завадило вам втілити свій задум.

Юнак стенув плечима.

– Я не настільки запанікував. Заміна мала відбутися, і на цьому судні в мене була чудова можливість це зробити. Каюта Ліннет – через двоє дверей від моєї, а саму Ліннет настільки поглинули особисті проблеми, що вона навряд чи помітила б підміну.

– Цікаво, чи це правда…

Хлопець різко глянув на нього та запитав:

– Про що це ви?

Пуаро натиснув на дзвоник.

– Попрошу міс Оттерборн підійти на хвилинку.

Тім нахмурився, але нічого не сказав. З’явився стюард, отримав розпорядження й пішов передавати повідомлення.

Розалі з’явилася через кілька хвилин. Її очі, ще червоні від недавніх сліз, ледь розширилися, коли вона побачила Тіма. Від її попередньої поведінки, підозріливої та зухвалої, нічого не залишилося. Вона тепер сиділа й незвично сумирно дивилася то на Рейса, то на Пуаро.

– Нам дуже прикро, що потурбували вас, міс Оттерборн, – почав лагідно Рейс. Детектив його трохи роздратував.

– Неважливо, – тихо кинула дівчина.

– Нам потрібно прояснити кілька моментів, – сказав Пуаро. – Коли я запитав, чи бачили ви когось із правого борту сьогодні вночі о першій десять, ви відповіли, що не бачили нікого. На щастя, я зміг дізнатися правду без вашої допомоги. Мсьє Аллертон зізнався, що вчора ввечері був у каюті Ліннет Дойл.

Дівчина швидко глянула на Тіма. Юнак коротко кивнув, його застигле обличчя мало понурий вигляд.

– Час названий точно, мсьє Аллертон?

– Так, досить точно, – відповів той.

Розалі вражено дивилася на нього. Її губи тремтіли…

– Але ви не… ви не…

Тім швидко перебив:

– Ні, я не вбивав її. Я злодій, а не вбивця. Незабаром однаково все випливе, тому я зізнаюся. Я прийшов по її перли.

Пуаро продовжив:

– Містер Аллертон розповів нам, що минулої ночі він заходив у каюту мадам Дойл, щоб замінити низку справжніх перлів на підробку.

– Це правда? – запитала Розалі, свердлячи Тіма очима – серйозними, сумними, довірливими.

– Так, – підтвердив Тім.

Запала тиша. Полковник Рейс неспокійно засовався.

Детектив мовив дивним голосом:

– Це, як я вже сказав, версія містера Аллертона. Його слова частково підтверджені вашим свідченням, міс Оттерборн. Тобто є докази, що він був у каюті Ліннет Дойл минулої ночі, але немає жодних доказів того, чому він був там.

Тім здивовано поглянув на детектива.

– Але ви знаєте, чому!

– Що я знаю?

– Ну, ви знаєте, що я взяв перли.

– Mais oui, mais oui ! Я знаю, що перли у вас, та не знаю, коли ви їх узяли . Це могло відбутися, наприклад, учора ввечері… Ви щойно сказали, що Ліннет Дойл не помітила б заміни. Але я не дуже впевнений. Припустимо, що вона таки помітила це… Припустимо, що вона навіть здогадалася, хто це зробив… Припустимо, що вчора ввечері вона пригрозила викрити все, і ви знали, що вона так і зробить… і, припустимо, ви підслухали сцену у вітальні між Жаклін де Бельфор і Саймоном Дойлом, і щойно всі вийшли з вітальні, ви прошмигнули всередину й заволоділи револьвером, а тоді, через годину, коли судно затихло, ви прокралися в каюту Ліннет Дойл і впевнилися, що викриття не відбудеться…