Агата Крісті - Знахідка в бібліотеці

— Розумію, — мовив Мелчетт.

— Усі з цим погодились. Я надіслала Рубі телеграму, і вона приїхала. Для неї це був шанс. Рівень куди вищий проти всього, що вона мала доти. Це було з місяць тому.

— Розумію, — сказав полковник Мелчетт. — І вона мала успіх?

— Мала, — недбало кинула Джозі. — Публіка прийняла її добре. Танцювала Рубі гірше за мене, але Раймонд чоловік розумний і допомагав їй. До того ж вона, бачте, досить гарненька — струнка, білява і ще зовсім юна. Щоправда, занадто захоплювалась косметикою — я й за де дорікала. Але ж ви знаєте дівчат. Рубі було тільки вісімнадцять, а в цьому віці вони завжди зловживають косметикою. Це не личило робити в такому класному готелі, як «Меджестік», і я щоразу її лаяла.

— А людям вона подобалась? — запитав Мелчетт.

— Подобалась. Знаєте, Рубі була небалакуча, мовчазна. Їй легше велось зі старими людьми, аніж із молодими..

— У неї був хлопець?

Джозі розуміюче подивилась полковникові в очі.

— Такого, якого ви маєте на увазі, не було. А може, я просто не знаю. Та вона б мені однаково про це не сказала.

Мелчетту стало цікаво, чому ж не сказала б. Джозі не справляла враження деспота. Однак полковник стримався і сказав лише:

— А тепер розкажіть, коли ви бачили двоюрідну сестру востаннє.

— Вчора ввечері. Вони з Раймондом мали танцювати двічі — о пів на одинадцяту й о дванадцятій ночі. Після першого їхнього виступу я бачила, як Рубі танцювала з одним хлопцем, що живе в готелі. Я грала у вітальні в бридж. Між вітальнею і танцювальною залою є скляна перегородка. Тоді я востаннє й бачила її. Одразу ж по дванадцятій прийшов Раймонд, сердитий, спитав, де Рубі, — пора було виходити, а вона не з'являлась. Ох і люта ж я була, скажу вам! З молодими дівчатками завжди так: щось накоять, і їх звільняють. Ми з Раймондом піднялися до кімнати, але Рубі там не було. Я помітила, що вона перевдяглася. Легка рожева, з оборками, сукня лежала на стільці. Звичайно Рубі не перевдягалася, тільки в середу — це особливий танцювальний день.

Я не мала жодного уявлення, куди вона пішла. Оркестр заграв іще один фокстрот, однак Рубі не з'являлася. Мені не лишалось нічого іншого, як сказати Раймондові, що на показовий танець вийду з ним я. Ми вибрали якомога легший для моєї ноги, навіть скоротили його, але вранці коліно все ж таки дуже розпухло. Але Рубі не було. Ми чекали її до другої години ночі. Я була страх яка люта на неї.

Голос у Джозі ледь помітно затремтів. Мелчетт уловив у ньому нотку справжнього роздратування. Це його насторожило. У полковника було таке враження, ніби Джозі щось навмисно замовчує. І тоді він сказав:

— Отже, сьогодні вранці, коли Рубі Кіні не повернулась, тобто не ночувала вдома, ви звернулися до поліції?

З телефонної розмови зі Слеком, який дзвонив із Дейнмута, начальник поліції знав, що це було не так, але вія хотів вислухати Джозефіну Тернер.

— Ні, не звернулася, — не вагаючись, відказала вона.

— А чому, міс Тернер?

— На моєму місці ви б теж не звернулися, — заявила вона, коли їхні. очі зустрілись.

— Ви так гадаєте?

— Мені треба думати про роботу, — пояснила Джозі. — Чого в готелях бояться найбільше, то це скандалів, а надто, коли справа доходить до поліції. Я й не припускала, що з Рубі могло щось статися. Ні на мить! Я подумала, що вона просто зв'язалася з якимсь хлопцем і з нею все гаразд, а як тільки з'явиться, то матиме від мене доброго прочухана. У вісімнадцять років дівчата такі дурненькі!

Мелчетт удав, ніби переглядає свої записи.

— А, так, так. Це містер Джефферсон звернувся до поліції. Він що — живе в готелі?

— Так, — коротко відповіла Джозефіна Тернер.

— Що змусило його зробити це? — спитав полковник Мелчетт.

Джозі погладжувала рукою манжет свого жакета. Рухи її були напружені, і полковникові Мелчетту знову здалося, ніби вона щось замовчує.

— Він каліка, — якось. неохоче мовила Джозі. — І… і дуже нервовий. Через те, що каліка.

Мелчетт пропустив ці слова повз вуха і спитав:

— А хто той хлопець, з яким танцювала ваша двоюрідна сестра?

— Його прізвище Бартлетт. Він живе в готелі днів десять.

— Вони дружили?

— Я б не сказала. Наскільки мені відомо. — І знову у її голосі прослизнула сердита нотка.

— А він що каже?

— Каже, нібито після танцю Рубі пішла до себе пудрити носа.

— Саме тоді вона й перевдяглася?

— Мабуть.

— І це все, що ви знаєте? Потім вона просто…

— Зникла, — доказала Джозі. — Саме так..

— Міс Кіш мала знайомих у Сент-Мері-Міді чи в околицях?